запобігання корупції

Державна митна служба України вживає низку запобіжних заходів для боротьби з корупцією. Ці заходи спрямовані на підвищення прозорості, мінімізацію людського фактора та посилення відповідальності.

Основні запобіжні заходи:

1. Система управління ризиками (СУР):

• Призначення: Автоматизована система, яка аналізує митні декларації та супровідні документи за тисячами критеріїв. Вона самостійно (без прямого втручання митника) визначає рівень ризику для кожного вантажу.

• Вплив на корупцію: Зменшує можливість ручного керування та суб'єктивного впливу митника на вибір об'єкта контролю (огляд, перевірка документів, експертиза).

2. Електронн е декларування та "єдине вікно":

• Призначення: Максимальна автоматизація процесу подання та обробки митних декларацій в електронному вигляді. Система "єдиного вікна" дозволяє подавати всі дозвільні документи через єдиний електронний інтерфейс.

• Вплив на корупцію: Зменшує безпосередній контакт суб'єкта ЗЕД з митником, що знижує можливості для особистих домовленостей та вимагання.

3. Камери відеоспостереження:

• Призначення: Встановлення камер у зонах митного контролю, пунктах пропуску та місцях проведення оглядів.

• Вплив на корупцію: Всі дії митників фіксуються, це дозволяє проводити службові розслідування у разі скарг.

4. "Гарячі лінії" та канали зворотного зв'язку:

• Призначення: Створення офіційних каналів (телефони, електронні пошти, форми на сайті) для повідомлень про факти корупції.

• Вплив на корупцію: Дають можливість громадянам та бізнесу анонімно або відкрито повідомляти про порушення, що сприяє оперативному реагуванню.

5. Ротація кадрів:

• Призначення: Періодична зміна місць роботи митників на митних постах, що зменшує можливість формування стійких корупційних зв’язків.

• Вплив на корупцію: Ускладнює "пристосування" до корупційних схем на певних ділянках.

6. Навчання та підвищення кваліфікації:

• Призначення: Проведення тренінгів для митників з питань доброчесності, етики та антикорупційного законодавства.

• Вплив на корупцію: Підвищує обізнаність та відповідальність персоналу.

7. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність:

• Призначення: Застосування суворих заходів відповідальності, аж до звільнення та притягнення до кримінальної відповідальності, за корупційні правопорушення.

Інформація про конфлікт інтересів є внутрішньою, але якщо виникають підозри (наприклад, упереджене ставлення), суб’єкт ЗЕД має право звернутися із запитом або скаргою до антикорупційного підрозділу з проханням перевірити дану інформацію.

У відповідності до положень пп. 129.1.2 п. 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Згідно з положеннями пп. 129.3.41 п. 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення. Згідно з положеннями п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України на суми заниження податкового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов'язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Разом з цим, у відповідності до положень пункту 69.37 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

При здійсненні митного оформлення автобусів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів дотримуються вимог підпункту 7 пункту 9-12 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України. Зазначеною нормою передбачено, що митними органами не здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України та в мультимодальних терміналах документальний контроль у сфері міжнародних автомобільних перевезень згідно із Законом України "Про автомобільний транспорт". В процесі здійснення митного оформлення на прохання водіїв транспортних засобів та представники транспортних компаній проставляються відмітки митниці на шляховий лист пасажирів при його наявності у випадках, передбачених статтею 6 Угоди про міжнародні нерегулярні перевезення пасажирів автобусами (Угода INTERBUS). Однак, доцільне опрацювати питання щодо застосування єдиної практики в питаннях необхідності проставлення відміток митниці на транспортних документах автобусних перевізників та звернення до Міністерства розвитку громад та територій України для надання відповідних рекомендації щодо взаємодії митниць та перевізників, що здійснюють нерегулярні автобусні перевезення.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України укладених у встановленому законом порядку. Згідно з частиною третьою статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання мінімуму митних формальностей для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Використання системи управління ризиками здійснюється відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур. Відповідно до міжнародних норм та стандартів система управління ризиками застосовується для здійснення вибіркового контролю, який базується на аналізі та оцінці ризиків (стаття 320 Митного кодексу України). Статтею 336 МК України митний огляд визначено одною з форм митного контролю. Згідно з частиною п'ятою статті 338 МК України крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. Такий перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 N 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України". Митний огляд вантажних транспортних засобів проводиться з врахуванням наявної розвантажувальної техніки, затвердженої штатної чисельності працівників підрозділів митного оформлення та у відповідності до вимог нормативних документів.

1. Надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість відповідно до ст.53 Митного кодексу;

2. Якщо документи не подані або не дають змоги ідентифікувати ціну угоди, митні органи застосовують інші методи визначення митної вартості;

3. Cуб’єкту ЗЕД роз’яснюється право на надання додаткових доказів щодо заявленої митної вартості товару або подання заперечень;

4. Запровадження аналітичної бази контролю митної вартості з використанням програмних модулів щодо трансферного ціноутворення.

Основним методом визначення митної вартості товарів при імпорті в Україну є метод за ціною договору (контракту) відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України. Проте його застосування обмежене у випадках, передбачених ст. 58 Митного кодексу України, зокрема, якщо:

1) Існують обмеження на використання товару покупцем (крім передбачених законом або таких, що не впливають істотно на ціну). (ч.1 ст.58 Митного кодексу України).

2) Щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни наявні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. (ч.1

ст.58 Митного кодексу України).

3) Частина виручки від подальшого використання товару повертається продавцю без відповідного коригування. (ч.1 ст.58 Митного кодексу України).

4) Покупець і продавець пов’язані між собою особи та ці відносини вплинули на ціну товарів. (ч.1 ст.58 Митного кодексу України).

5) Дані надані декларантом, не підтверджено документально, не є достовірними або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчислені. (ч.2 ст.58 Митного кодексу України).

6) Відсутній продаж на експорт. (ч.4 ст.58 Митного кодексу України).

Шляхи вирішення: суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають 

право заздалегідь звернутись до митного органу (до моменту фактичного 

митного оформлення) для отримання консультації у відповідності до ч.5,6 

ст.55 МКУ, а саме:

- з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на 

підставі інформації, яка наявна в митних органах;

- з метою отримання інформації щодо повноти та достатності

  документів, що підтверджують митну вартість товару за ціною договору.

Застосування тарифної преференції в рамках Угод про вільну торгівлю (далі – УВТ) можливо виключно за умови підтвердження преференційного походження товару відповідним документом.

1. Перевірка наявності сертифіката про походження:

- суб’єкт ЗЕД надає преференційний документ;

- митний орган перевіряє форму, зміст, відповідність до УВТ.

2. Якщо документ:

- дійсний і відповідає вимогам – застосовується тарифна преференція;

- має недоліки (невірні дати, відсутні підписи/штампи, помилки тощо)

– митниця застосовує повну ставку мита; інформує суб’єкта про можливість 

отримання іншого документу (якщо ще передбачено чинним 

законодавством); у разі сумнівів – надсилає запит до уповноваженого органу 

відповідно до УВТ; може призупинити надання преференції до отримання 

відповіді;

- преференційний документ відсутній – преференція не застосовується, суб’єкту ЗЕД пропонується: надати документ пізніше (у межах допустимого строку).

3. Питання щодо незгоди декларанта з рішенням митного органу про 

коригування заявленої митної вартості товарів. 

Шляхи вирішення: частиною сьомою статті 55 Митного кодексу 

України передбачено, що у випадку незгоди декларанта з рішенням митного 

органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за 

зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за 

умови 2 сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, 

визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев’ятій статті 55 Митного кодексу України, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Митним кодексом України. У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного в частині дев’ятій статті 55 Митного кодексу України, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного в частині восьмій цієї статті, декларант не надав митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надане забезпечення сплати митних платежів використовується для сплати відповідних митних платежів, 

декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною 

вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання 

забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу

   на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Відповідно до частини першої статті 255 Митного кодексу України (далі – МКУ), митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документі і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Частиною другою статті 255 МКУ визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких строк, зазначений у частині першій цієї статті, 

може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей.

Однією з таких підстав є проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом. Відповідно до статей 320 та 321 МКУ форми та обсяги митного контролю обираються посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками та/або автоматизованою системою управління ризиками. Форми та обсяги митного контролю є обов’язковими для виконання посадовими особами митних органів. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів. Строки проведення дослідження зразків товарів визначено статтею 357 МКУ. Відповідно до частини четвертої вищезазначеної статті визначено, що дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) проводиться протягом 10 днів після їх надходження до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації). У разі потреби цей строк може бути продовжено за рішенням керівника спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, керівника митного органу або його заступника за місцем розташування відокремленого підрозділу зазначеного спеціалізованого органу або керівника відповідної експертної установи (організації), але не більше ніж на 20 днів. Таким чином, загальний строк проведення дослідження не може перевищувати 30 календарних днів з дати надходження зразків до експертної установи.

Згідно з підпунктом в) пункту 50 частини першої статті 4 Митного кодексу України резиденти – фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном. Пунктом 18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення № 5), установлено, що фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення національної валюти (гривні), іноземної валюти шляхом її вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках.

Отже, окрім здійснення декларування в разі вивезення за межі митної території України валютних цінностей, що в еквіваленті перевищують 10 000 євро, громадянину необхідно не лише заповнити відповідну декларацію, але й надати оригінали підтверджуючих банківських документів встановленої форми. Митна декларація, згідно з якою раніше задекларовано ввезення громадянином валютних цінностей на митну територію України не належить до документів, що підтверджують зняття фізичною особою готівки з власних рахунків у банках, і, відповідно, не є документом достатнім для вивезення валютних цінностей резидентом.

Алгоритм дій. Отримати підтверджуючи банківські документи, передбачені пунктом 18 Положення № 5 шляхом, вочевидь, відкриття і поповнення рахунку у банку, і зняття готівки в сумі, яка планується до вивезення. При вивезенні готівки за межі митної території України заповнити декларацію транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей і надати оригінали підтверджуючих банківських документів. 

Згідно з приписами пункту 18 Положення № 5 фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення національної валюти (гривні), іноземної валюти шляхом її вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10 000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках. Згідно з роз’ясненнями Національного банку України платіжна інструкція на видачу готівки є документом, що підтверджує зняття фізичною особою готівки з власних рахунків у банках. Разом з тим, банківські установи в залежності від форми обслуговування при знятті готівки можуть надавати інші документи.

Алгоритм дій. У своїх роз’ясненнях Національний банк України зауважує, що чек банкомата, квитанція платіжного терміналу та чек видачі коштів держателям карток, отриманий фізичною особою при видачі їй готівкових коштів не містять інформацію, яка б підтверджувала зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках. В такому випадку, для підтвердження зняття коштів отримувачем з власного рахунку, додатково, необхідно отримати виписку про рух коштів за його рахунком. 

Згідно з частиною шостою статті 73-8 Митного кодексу України митні режими транзиту, тимчасового ввезення, тимчасового вивезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, переробки за межами митної території припиняються митним органом, зокрема, у випадку: примусового відчуження або вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до законів України «Про правовий режим воєнного стану» і «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Частиною п’ятою статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» встановлено, що у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акту про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі.

Алгоритм дій. Рішення про припинення митного режиму у зазначеному випадку приймається керівником митного органу або його заступником відповідно до розподілу обов’язків. Підставою для прийняття рішення щодо примусового відчуження або вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення є – заява довільної форми особи, відповідальної за виконання вимог законодавства України з питань митної справи щодо товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, та акт про примусове відчуження або вилучення майна відповідно до статей 4 та 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», а в разі відсутності такої заяви – тільки відповідний акт.

Перевищення строку здійснення митного оформлення, встановленого частиною 1 статті 255 Митного Кодексу України (далі – МКУ), в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей. Відповідно до частини 2 статті 255 МКУ, строк митного оформлення може бути продовжено до 10 робочих днів, якщо проводиться документальна перевірка заявленої митної вартості. В більшості випадків здійснення митного оформлення зупиняється через перевірку митної вартості товарів. Декларантам у таких випадках надсилається вимога про надання додаткових документів, згідно з частиною 3 статті 53 Митного Кодексу України. Для припинення перебігу цього 10-денного строку, декларант повинен надати документи, що були запитані митницею, або надіслати письмову відмову від подання таких документів (згідно з п.6 ч.2 ст. 255 МКУ). До виконання хоча б однієї з цих дій, митний орган не має права прийняти рішення про визнання чи невизнання заявленої митної вартості, завершити митне оформлення товару.

Роз’яснення алгоритму дій для декларанта:

1)    Отримати та проаналізувати вимогу митного органу про надання додаткових документів; 

2)    У якнайкоротший трок надати документи або письмово відмовитися від їх подання;

3)    Очікувати рішення митного органу щодо визнання або коригування митної вартості;

               4) Після ухвалення рішення-митне оформлення буде завершене.

При ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, визнаних гуманітарною допомогою, відповідно до Закону України "Про гуманітарну допомогу", оподаткування ввізним митом не здійснюється, відповідно до частини 1 статті 287 Митного кодексу України. Операції із ввезення на митну територію України майна, як гуманітарної допомоги, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, відповідно до пункту 197.11 статті 197 Податкового кодексу України. Пунктом 213.3.9 статті 213 Податкового кодексу України встановлено, що операції із ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України «Про гуманітарну допомогу», звільняються від сплати акцизного податку.

Заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності , не застосовуються до оригінальних товарів, тобто товарів, які були виготовлені за згодою правовласника, або товарів, виготовлених особою, належним чином уповноваженою правовласником на виробництво певної кількості товарів, у тому числі у кількості, що перевищує обумовлену між цією особою і правовласником; особистих речей; товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі для власного використання і не призначені для виробничої чи іншої підприємницької діяльності, сумарна фактурна вартість та/або вага яких не перевищує обмежень, встановлених частиною першою статті 374 МКУ (сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, крім підакцизних); товарів, поміщених у митний режим імпорту (у частині процедури кінцевого використання).

1. Встановлення приналежності нагород, наявність офіційних документів на нагороди (орденські книжки тощо), наявність нагород з дорогоцінних металів.

2. Підтвердження родинних зав’язків з володільцем нагород, підстави для спадкування їх (за наявності).

3. Заявлення про їх наявність та наявності документі до них при перетині митного кордону.

Нормативні документи, що пропонуються для ознайомлення: стаття 19 Закону України від 16.03.2000 № 1549-ІІІ «Про державні нагороди України»; постанова Кабінету Міністрів України від 21.06 2001 № 677 щодо порядку вивезення за межі України нагород з дорогоцінних металів; стаття 17 Закону України від 21.09.1999 року № 1068-XIV  щодо вивезення особистих нагород, статті 243,374,471 Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 розділу V Закону України від 16.03.2000 № 1549-ІІІ «Про державні нагороди України» державні нагороди СРСР, мають статус державних нагород України, забезпечуються захистом з боку державних органів і не можуть бути об'єктом купівлі-продажу та інших форм відчуження поза порядком, встановленим Законом.

Статтею 19 вказаного Закону України визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, нагороджені державними нагородами, або їх спадкоємці у разі виїзду за межі України мають право вивозити державні нагороди, а також документи про нагородження ними. Вивіз державних нагород, право на які не підтверджено відповідними документами, забороняється.

Порядок вивезення за межі України державних нагород з дорогоцінних металів визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема постановою від 21.06 2001 № 677.

Крім того, статтею 17 Закону України від 21.09.1999 року № 1068-XIV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» визначено, що у разі переїзду громадян на постійне місце проживання до інших держав їм дозволяється вивозити особисті нагороди, на які є орденські книжки або нагородні посвідчення. Вивезення громадянами, які переїжджають на постійне місце проживання до іншої держави, нагород, що залишилися їм від померлих батьків, можливе за умови подання документів, що підтверджують переїзд громадян на постійне місце проживання до іншої держави, свідоцтва про смерть, орденських книжок або нагородних посвідчень та документів, що підтверджують родинні зв'язки.

У разі відсутності  усіх документів на право володіння нагородами, вивезення не дозволяється, а у разі встановлення незаконного володіння здійснюється їх вилучення правоохоронними і митними органами (стаття 471 МКУ) та передача відповідним органам державної влади (ст. 243 МКУ).

1. Підготовка документів необхідних для митного оформлення відповідно до виду транспорту (стаття 335 Митного кодексу України).

2. Отримання (у разі відсутності при надходженні з товаром)  та підготовка документів для підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення (стаття 53 Митного кодексу України):

• декларація митної вартості;

• контракт;

• інвойс;

• банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

• транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені, документи, що містять відомості про вартість страхування.

 3.  У разі, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи:

• договір з третіми особами;

• рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

• рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних з виконанням умов договору;

• виписку з бухгалтерської документації;

• каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару;

• копію митної декларації країни відправлення;

• висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

4. У разі відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю (частина 6 статті 54 Митного кодексу України) та прийняття рішення про коригування митної вартості відповідно до статті 55 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості в митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Розділу I Митного кодексу України або до суду.

Нормативні акти, що пропонуються для ознайомлення: Митний кодекс України статті 53, 54, 55, 335.

Підприємство подає заяву про надання авторизації до митного органу, уповноваженого приймати рішення, відповідно до статті 193 Митного кодексу України (далі - Кодекс): 

- у разі подання заяви про надання авторизації для поміщення товарів у митний режим імпорту (у частині процедури кінцевого використання) або переробки на митній території України - в митницю, у зоні діяльності якої буде розпочато або здійснено повний цикл виробництва;

- у разі подання заяви про надання авторизації для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення або переробки за межами митної території України - митний орган (митниця або митний пост), що здійснює випуск товарів в митний режим.

До заяви додаються:

1) анкета самооцінки підприємства, форму якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1092 «Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизації",  у якій  заповнюються 1 та 3 розділи згідно з поясненнями щодо її заповнення або опитувальник підприємства щодо відповідності умові зберігання документів та ведення облікових записів, визначених статтею 733 Кодексу, за визначеною формою (Додаток 6, ПКМУ від 27 вересня 2022 р. № 1092)

Анкета самооцінки підприємства або опитувальник підприємства не подається у разі, коли підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву.

2) документи, визначені частиною третьою статей 761, 1041, 149, 165 Кодексу залежно від обраного митного режиму.

Попередній розгляд документів про надання авторизації.

Попередній розгляд заяви про надання авторизації здійснюється уповноваженим митним органом протягом 10 днів з дня, наступного за днем реєстрації заяви.

У разі коли підприємство має діючу авторизацію (авторизації), для надання якої (яких) було підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких вимагається для надання авторизації, щодо якої подано заяву, попередній розгляд заяви та документів здійснюється у строк, що не перевищує 5 робочих днів, з дня наступного за днем реєстрації такої заяви.

Попередній розгляд заяв здійснюється структурним підрозділом уповноваженого митного органу, на який покладено функції з проведення оцінки відповідності підприємства критеріям та/або умовам відповідної авторизації

За результатами попереднього розгляду приймається одне з таких рішень:

1) про розгляд заяви у формі наказу про проведення оцінки відповідності, в якому визначаються з урахуванням виду авторизації, щодо якої подано заяву, перелік критеріїв та/або умов для надання авторизації, щодо яких проводитиметься оцінка відповідності, та персональний склад комісії з оцінки відповідності;

2) про розгляд заяви у формі листа - у разі, коли підприємство має діючу авторизацію або діючі авторизації, критерії та/або умови надання яких відповідають усім критеріям та/або умовам авторизації, щодо надання якої підприємством подано заяву. У такому випадку оцінка відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації (далі - оцінка відповідності) не проводиться;

3) про відмову в розгляді заяви у формі листа, в якому зазначаються з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини сьомої та восьмої статті 195 Кодексу підстави для такої відмови, строк і порядок оскарження такого рішення.

Копія рішення надсилається підприємству невідкладно, але не пізніше ніж на наступний робочий день після дня його прийняття.

Проведення оцінки відповідності.

Головою комісії призначається посадова особа структурного підрозділу, на який покладено функції з проведення оцінки відповідності підприємств критеріям та/або умовам надання відповідної авторизації.

До складу комісії можуть включатися посадові особи митниць, якщо здійснення окремих заходів з оцінки відповідності вимагає обов'язкове відвідування об'єктів підприємства, які розташовані в зоні діяльності таких митниць, а уповноваженим митним органом є Держмитслужба або інша митниця.

Головою комісії розробляється та затверджується графік роботи комісії, яким передбачаються:

- строки здійснення заходів на робочих місцях без відвідування підприємства;

- строки здійснення заходів з відвідуванням об'єктів підприємства;

- строки подання членами комісії звітів про результати оцінки відповідності підприємства критерію та/або умові надання авторизації;

- строки подання керівнику митного органу або уповноваженій ним особі документів про відповідність чи невідповідність підприємства критеріям, у межах строків проведення оцінки відповідності згідно із частиною першою статті 196 Митного кодексу України (протягом 10 днів).

Строк відвідування комісією з оцінки відповідності приміщень і об'єктів, що використовуються підприємством не повинен перевищувати 30 днів;

З керівником підприємства повинен бути узгоджений графік відвідування та повідомлений список посадових осіб, що здійснюватимуть відвідування.

У разі коли підприємство має діючу авторизацію або діючі авторизації, критерії та/або умови надання яких відповідають усім критеріям та/або умовам авторизації, щодо надання якої підприємством подано заяву, оцінка відповідності підприємства не проводиться.

Комісією з оцінки відповідності може проводитися опитування працівників підприємства. Для фіксації інформації, отриманої під час опитування, використовується аркуш опитування (Додаток 3, ПКМУ від 27 вересня 2022 р. № 1092).

Не пізніше ніж за чотири календарних дні до завершення строку проведення оцінки відповідності кожний член комісії завершує оцінювання відповідності підприємства відповідному критерію з виставленням оцінки та особисто складає звіт про результати оцінки (за формою встановленою ПКМУ від 27 вересня 2022 р. № 1092) і передає його голові комісії.

У разі коли згідно із звітом про результати оцінки підприємство не відповідає критерію, голова комісії надсилає підприємству копію такого звіту у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дня його отримання від члена комісії.

Підприємство має право у строк, що не перевищує 30 днів з дня отримання звіту, подати письмові заперечення та додаткові документи чи відомості голові комісії. Посадові особи митного органу зобов'язані розглянути подані підприємством письмові заперечення у строк, що не перевищує 30 днів з дня їх отримання.

  За результатами розгляду письмових заперечень членом комісії з оцінки відповідності, яким складено відповідний звіт про результати оцінки вносяться зміни до звіту про результати оцінки - якщо заперечення підприємства є обґрунтованим або письмово повідомляється голові комісії з оцінки відповідності причини, чому письмові заперечення визнаються необґрунтованими. Такі причини повідомляються підприємству під час надсилання копії наказу про відмову в наданні авторизації.

Відомості, внесені до звіту про результати оцінки, також вносяться членом комісії з оцінки відповідності, яким складено такий звіт, до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, а такий звіт передається голові комісії для складення висновку про відповідність (невідповідність) підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації.

Голова комісії з оцінки відповідності після отримання від членів такої комісії усіх звітів про результати оцінки складає на їх основі висновок про відповідність (невідповідність) підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації (за формою встановленою ПКМУ від 27 вересня 2022 р. № 1092).

Висновок про відповідність (невідповідність) підприємства критеріям  авторизації складається до завершення строку проведення оцінки відповідності.

Наказ про надання авторизації або про відмову в наданні авторизації видається уповноваженим митним органом до завершення строку проведення оцінки відповідності.

У разі коли підприємство має діючу авторизацію або діючі авторизації, критерії та/або умови надання яких відповідають усім критеріям та/або умовам авторизації, щодо надання якої підприємством подано заяву, наказ про надання авторизації видається уповноваженим митним органом у строк, визначений абзацом десятим частини першої статті 196 Кодексу.

До наказу про надання авторизації обов'язково додається заповнена авторизація. У наказі про відмову в наданні авторизації обов'язково зазначаються підстави для відмови з посиланням на норми законодавства, а також строк і порядок оскарження такого рішення.

Копія наказу про відмову в наданні авторизації або про надання авторизації разом з авторизацією надсилаються підприємству невідкладно, але не пізніше ніж на наступний робочий день після дня видання такого.

Разом з наказом про відмову в наданні авторизації підприємству надсилаються копії висновку про відповідність (невідповідність) підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації та звіту про результати оцінки, згідно з яким підприємство не відповідає критерію та/або умові надання авторизації.

При розгляді питання повернення платникам податків з державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, митниця керується статтею 301 Митного кодексу України (далі - МКУ), статтею 43 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та розділом ІІІ  Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України (далі – МФУ) від 18 липня 2017 року № 643, в редакції наказу МФУ від 25.10.2019 № 454 (далі - Порядок 643).

Згідно з пунктом 43.2  статті 43 ПКУ та частиною 5 розділу ІІІ Порядку № 643  у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Податковий борг - це сума узгодженого податкового зобов’язання, не сплачена у встановлений строк, включаючи штрафи і пеню.

Рекомендовано, при поданні заяви на повернення помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів, заздалегідь суб’єктам ЗЕД перевіряти наявність податкового боргу через електронний кабінет платника податків.

Згідно статті 425 Митного кодексу України авторизація на експлуатацію митного складу надається підприємству, яке відповідає:

1) критерію, визначеному пунктом 1 частини третьої статті 12 цього Кодексу;

2) умові зберігання документів та ведення облікових записів, визначеній статтею 73-3 цього Кодексу, або критерію, визначеному пунктом 2 частини третьої статті 12 цього Кодексу;

3) умовам, визначеним пунктами 1 і 2 (у частині податкового боргу із сплати митних платежів) частини третьої статті 14 цього Кодексу;

4) умовам, визначеним пунктами 2 і 4 частини четвертої статті 14 цього Кодексу;

5) вимогам до облаштування об’єктів підприємства, визначеним відповідно до частини четвертої статті 404 цього Кодексу.

Враховуючи наведені вище критерії та умови для отримання авторизації на експлуатацію митного складу необхідно подавати анкету самооцінки та опитувальник.  

З метою підтвердження факту знищення майна внаслідок бойових дій підприємству необхідно:

- отримати акт органів МВС/органів ДСНС про знищення майна;

- звернутись до правоохоронних органів з метою фіксації кримінального правопорушення та факту знищення майна;

- звернутись до органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з метою проведення обстеження та складання актів про знищення/пошкодження майна;

 - здійснити всі можливі заходи з фіксації факту пошкодження майна (фото-/відеозйомка);

- також підприємство може звернутись до Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних ТПП з метою отримання відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» сертифікату, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору);

- провести інвентаризацію знищеного майна та здійснити відображення в бухгалтерському обліку.  

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED (далі - Порядок) затверджено наказом Мінфіну від 02.03.2021 №139.

Відповідно до розділу ІІІ зазначеного Порядку сертифікат EUR.1 або EUR-MED видається безоплатно у разі, якщо його потрібно пред'явити як доказ, що товар(и) відповідає(ють) вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією або Угодами, у разі застосування преференційних ставок ввізного (вивізного) мита.

Сертифікат EUR.1 або EUR-MED видає посадова особа митниці під час здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення та/або розташування структурного підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, або після експорту (реекспорту) товару(ів) у випадках, встановлених Конвенцією та Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) та/або розташування структурного підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1, або за місцем державної реєстрації експортера.

Для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED експортер має подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Конвенцією та Угодами;

електронну копію сертифіката EUR.1 або EUR-MED у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції або Угод бланк сертифіката EUR.1 або EUR-MED;

оригінал сертифіката EUR.1 або EUR-MED, не прийнятого з технічних причин митними органами країни імпорту, у разі видачі митницею після експорту (реекспорту) на його заміну сертифіката EUR.1 або EUR-MED відповідно до розділу IV цього Порядку;

декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією та Угодами, та/або їх електронні (скановані) копії.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Порядку експортер зобов'язаний під кожне постачання зберігати копію виданого витягу електронного сертифіката EUR.1 або сертифіката EUR.1 або EUR-MED та декларацію(ї) разом з документами, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, протягом трьох років з дати видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

Відповідно до положень статті 269 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Порядок внесення змін до митних декларацій визначено пунктами 33 - 38 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 (далі – Положення №450).

Згідно з пунктом 37 Положення №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом подання у встановлених законодавством випадках додаткової декларації та оформлення її митним органом або шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування.

Зокрема, додаткова декларація подається з метою: 

- сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України;

- надання забезпечення сплати митних платежів у визначених Митним кодексом України випадках, коли необхідне надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України та під час поміщення товарів у відповідний митний режим таке забезпечення не надавалося.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта відомостей, пов'язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта помилково зазначених в оформленій митній декларації за формою єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією за формою єдиного адміністративного документа.

Слід звернути увагу, що відповідно до частини третьої статті 269 Митного кодексу України, якщо після випуску у відповідний митний режим товарів, ввезених на митну територію України, декларантом виявлені товари, переміщені через митний кордон України і не зазначені в митній декларації, за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу допускається внесення до митної декларації змін щодо збільшення кількості товарів, випущених у відповідний митний режим, у зв'язку з виявленням не задекларованих товарів.

Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів (частина четверта статті 269 Митного кодексу України).

Для внесення змін шляхом заповнення та оформлення аркушу коригування до митного органу подається письмова заява за формою згідно з додатком 3 Положення №450, підписана декларантом.

У разі, якщо декларування здійснювалося непрямим митним представником, внесення змін до митної декларації може здійснюватися з дозволу митного органу за письмовим зверненням як декларанта, так і утримувача митного режиму (абзац другий пункту 33 Положення №450).

У заяві зазначаються причини зміни та, якщо відповідні нові відомості підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів (абзац третій пункту 33 Положення №450).

Відповідно до пункту 34 Положення №450 не дозволяється:

- внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54  митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

- внесення змін у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

- внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

- внесення змін до митної декларації у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін;

- внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Також, у разі виявлення за результатами документальної перевірки порушень законодавства України з питань державної митної справи за конкретною митною декларацією, внесення змін до такої митної декларації, зокрема шляхом доповнення, дозволяється виключно після погашення декларантом суми узгодженого грошового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (пункт 35 Положення №450).

У разі відмови у наданні дозволу на внесення змін митний орган зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови (частина перша статті 269 Митного кодексу України).

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Внесення змін до митної декларації допускається протягом трьох років з дня завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму (частина друга статті 269 Митного кодексу України).

Відповідно до підпункту 2 пункту 912 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України до припинення або скасування воєнного стану в Україні зупиняється перебіг строку, визначеного частиною другою статті 269 цього Кодексу.

Відповідно до положень ПКМУ від 02 грудня 2022 р. N 1349 «Про особливості реалізації експериментального проекту з організації управління чергами вантажних автомобілів перед міжнародними пунктами пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення за допомогою електронної системи "Електронна черга перетину кордону"», адміністратор електронної системи є Мінінфраструктури, що володіє компетенцією та технологіями для реалізації електронної системи "Електронна черга перетину кордону" і забезпечує організацію та надання послуг, визначених законодавством України. Технічним адміністратором електронної системи виступає агентство відновлення, що забезпечує технічне функціонування електронної системи "Електронна черга перетину кордону".

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, в тому числі положення Митного кодексу України (далі - Кодекс), Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 жовтня 2012 року № 1066 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 року за № 2120/22432 (далі – Порядок 1066), Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 02.10.2012 за № 1669/21981 (далі – Порядок 657).

Відповідно до положень статті 95 Кодексу, до строків транзитних перевезень, зокрема не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення цих товарів).

4) час, протягом якого товари, транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту, не можуть бути своєчасно доставлені до митного органу призначення внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил.

Відповідно до розділу ІІ Порядку 1066, якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин. При цьому, документальне підтвердження дії обставин непереборної сили має свідчити, серед іншого, про причинно-наслідковий зв’язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов’язань.

Згідно статті 191 Кодексу, перевізник має право замінювати моторний транспортний засіб, уповноважену перевізником особу (водія), відповідальну за доставку товарів до митного органу призначення, попередньо повідомивши митний орган призначення про причини такої заміни.

Згідно статті 192 Кодексу, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку 1066, підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили здійснюється згідно з Порядком 657.

Відповідно до пункту 2 розділу VІІІ Порядку 657 документальне підтвердження – це надання митному органу відповідних документів, що підтверджують дію обставин непереборної сили.

Згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Порядку 657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Також просимо врахувати, що Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2014 №615, зареєстрованим в Міністерстві  юстиції України 17 грудня 2014 року за №1609/26386 (далі – Наказ 615), врегульовано взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг, а також чітко визначено форми документів, що застосовуються при наданні таких послуг.

Документами, що підтверджують надання послуги з ремонту, є:

- акт передавання-приймання транспортного засобу, його складових частин після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту;

-наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності) та замовником;

- документ, що підтверджує оплату послуг;

- рахунок-фактура;

- податкова накладна (для юридичних осіб).

Згідно п. 37 статті 4 Митного кодексу України перевізник - особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов’язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України.

Відповідно до п. 2 частини 2 статті 192 Кодексу перевізник зобов’язаний у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу або встановлений митним органом країни відправлення відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту , доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них.

Частиною 1 статті 95 Кодексу встановлюються строки транзитних перевезень до митного органу призначення в Україні залежно від виду транспорту, якщо інше не передбачено цією статтею, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до частини 2 статті 95 Кодексу до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення);

3 ) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування митного органу, який контролює переміщення цих товарів);

4) час, протягом якого товари, транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим транзиту, не можуть бути своєчасно доставлені до митного органу призначення внаслідок накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил.

Згідно частини 1 статті 192 Кодексу перевізником вживаються  заходи у разі аварії чи дії обставин непереборної сили під час перевезення товарів, зокрема якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов’язаний:

1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;

2) терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

У випадку затримання товару в пункті пропуску перевізник не має обов’язку звертатися до митниці призначення з письмовою заявою про відтермінування терміну доставки товару, оскільки контроль за строками транзитних перевезень з пункту пропуску до митного органу призначення здійснює митниця відправлення, в зоні діяльності якої затримано товар.

При вивезенні транспортних засобів особистого користування з українською реєстрацією митному органу необхідно подати реєстраційні документи на транспортний засіб (транспортний засіб повинен бути постійно зареєстрований на території України). Також, крім цього, органам охорони державного кордону необхідно подати додаткові документи, перелік яких визначено Державною прикордонною службою України.

Митний огляд проводиться відповідно до вимог ст.ст. 338, 339 Митного кодексу України виключно посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками та/або автоматизованою системою управління ризиками. Під час проведення огляду можуть використовуватися технічні та спеціальні засоби митного контролю, а також службові собаки.

Митні органи України керуються в своїй діяльності Конституцією України, Митним Кодексом України, а також іншими законами та нормативно-правовими актами, що регулюють митну справу.

Відповідно до частини 11 статті 264 Митного кодексу орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених  статтею 335  цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов’язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням .

 Також митним органам забороняється вимагати надання декларантом документів та/або відомостей, якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а також приймати і використовувати такі документи та/або відомості, надані декларантом, для здійснення митних формальностей, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 255 Митного кодексу митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених  статтями 257  і  335  цього Кодексу.

Проте, існують ситуації коли строк, зазначений у частині першій статті 255 Митного кодексу може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно за конкретних обставин. Такими обставинами можуть бути:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до  статті 247  цього Кодексу;

2) подання заяви декларанта про надання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до  частини шостої  цієї статті;

5) зупинення митного оформлення відповідно до  Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" ;

6) подання додаткових документів відповідно до  частини третьої статті 53  цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта у їх наданні;

7) призупинення митного оформлення відповідно до  статей 399  і  400  цього Кодексу;

8) розгляду відповідно до  глави 3  цього Кодексу заяви про надання авторизації для поміщення товарів в митний режим на підставі митної декларації.

Частиною сьомою статті 269 Митного кодексу України визначено, що порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок внесення змін до митних декларацій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій».

Пунктом 33 Постанови Кабінету Міністрів  від 21 травня 2012         № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій» визначено, що за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені.

Пункт 34 Постанови Кабінету Міністрів від 21 травня 2012 № 450 «Питання, пов’язані із застосуванням митних декларацій» регламентує,  що не дозволяється :

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54  митної декларації за формою єдиного адміністративного документа ;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до  митної декларації за формою єдиного адміністративного документа  з метою подання відомостей у випадках, коли  Митним кодексом України  передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів регламентується наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 «Про затвердження Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів»

Для повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів суб’єкту ЗЕД необхідно подати такий перелік документів:

- заяву довільної форми згідно з вимогами розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, та статті 43 Податкового кодексу України;

- документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

- виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності, щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;

- документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

З 19.04.2025 року розміщення товарів на митних складах та складах тимчасового зберігання проводиться відповідно до вимог Закону України № 3926-IX від 22.08.2024 «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу».

При поміщенні таких товарів на митних складах/складах тимчасового зберігання  в обов’язковому порядку надається забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу/складу тимчасового зберігання, який був наданий до 19.04.2025, тобто до набрання чинності Закону України від 22.08.2024 № 3926-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу», є чинним та продовжує діяти протягом 12 місяців з дня набрання чинності цього Закону. Після завершення 12 місяців дозвіл буде скасовано. Тому, підприємство, яке отримало дозвіл до набрання чинності цим Законом має отримати авторизацію для продовження здійснення своєї діяльності.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.06.2020 № 282 затверджено порядок реєстрації у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону (далі - Порядок № 282). Рекомендуємо суб’єкту ЗЕД звернутись до заявника (правовласника) про бажання внестись до митного реєстру інтелектуальної власності, як виробника/перевізника/імпортера/експортера оригінальної продукції. Розділом ІІI Порядку № 282 визначено процедуру подання заяви про реєстрацію об’єкта ПІВ у митному реєстрі. У графі 13 заявником (правовласником) зазначається інформація про виробника (виробників) оригінальних товарів, про учасників зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють операції з оригінальними товарами: імпортери (одержувачі), експортери (відправники), перевізники тощо.

У разі коли рішення про надання авторизації для поміщення товарів у митний режим приймається на підставі митної декларації, в графі 44 митної декларації декларантом зазначається код документа 1820 «Митна декларація є заявою про надання авторизації для поміщення товарів у митний режим» згідно із Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (далі – Класифікатор).

У полі «Номер документа» графи 44 митної декларації зазначається код із семи символів, порядок формування якого зазначений у примітках до Класифікатора, а саме: код має вигляд «АБВГДЕЄ», у складі якого:

    «А» – спосіб підтвердження відповідності умові зберігання документів і ведення облікових записів, який може приймати значення:

    «1» – критерій, визначений пунктом 2 частини третьої статті 12 Митного кодексу України;

    «2» – умова зберігання документів та ведення облікових записів, визначена статтею 73-3 Митного кодексу України;

    «Б» – переміщення товарів митною територією України протягом строку дії авторизації відповідно до статті 73-5 Митного кодексу України, який може приймати значення:

    «0» – ні;

    «1» – так;

    «В» – неодноразове переміщення через митний кордон України товарів, що поміщуватимуться в митний режим тимчасового ввезення, протягом строку дії авторизації, який може приймати значення:

    «0» – ні;

    «1» – так;

    «Г» – використання українських товарів протягом строку дії авторизації для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, який може приймати значення:

    «0» – ні;

    «1» – так;

    «Д» – випуск у вільний обіг продуктів переробки на митній території, який може приймати значення:

    «0» – ні;

    «1» – так;

    «Е» – переробка за межами митної території відповідно до статті 154-1 Митного кодексу України за авторизацією для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, який може приймати значення:

    «0» – ні;

    «1» – так;

    «Є» – стандартна система заміни відповідно до статті 171-1 Митного кодексу України за авторизацією для поміщення товарів у митний режим переробки за межами митної території, який може приймати значення:

    «0» – ні;

    «1» – без попереднього ввезення;

    «2» – з попереднім ввезенням.

Відповідно до п. 9-41 Прикінцевих та перехідних положень МКУ дозволи, надані митними органами підприємствам на провадження діяльності з відкриття та експлуатації митного складу, що на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України (далі – МКУ) щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу" є чинними, продовжують діяти протягом 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Підприємства, які до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу" :отримали дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу відкритого типу до завершення строку, визначеного абзацом першим підпункту 1 цього пункту, вважаються утримувачами митного складу відкритого типу (типу I) для цілей цього Кодексу.

Згідно ст. 424 МКУ Митний склад відкритого типу може бути типу I - якщо обов’язки щодо зберігання та декларування товарів у митний режим митного складу покладено на утримувача митного складу та на утримувача митного режиму.

Відповідно до ч. 1. ст. 428 МКУ утримувач митного складу відкритого типу I серед іншого зобов’язаний: дотримуватися умов, визначених в авторизації на експлуатацію митного складу, не допускати випадків невідповідності критерію та умовам надання відповідної авторизації, а також дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності митного складу.

У відповідності до ч. 6 ст. 122 МКУ при поміщенні товарів у митний режим митного складу забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу щодо товарів, розміщених у митний режим митного складу, надається утримувачем митного складу - у разі розміщення товарів на митному складі закритого типу або митному складі відкритого типу.

Відповідно п. 9 - 40 Прикінцевих та перехідних положень МКУ протягом трьох місяців з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу" щодо товарів, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу" зберігаються під митним контролем на митних складах та на складах тимчасового зберігання, особа, зазначена в частині шостій статті 122 або в частині шостій статті 201 цього Кодексу відповідно, має надати забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу або такі товари мають бути поміщені в інший митний режим.

Таким чином підприємство утримувач митного складу у даному випадку повинно вчинити дії вказані у  п. 9 - 40 Прикінцевих та перехідних положень МКУ, а саме: має надати забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу або такі товари мають бути поміщені в інший митний режим.

Особливості тимчасового ввезення громадянами ТЗОК врегульовано статтею 380 Митного кодексу України (далі — Кодекс), зокрема:

- тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів;

- строки, передбачені абзацами першим, другим, третім та п'ятим частини четвертої статті 380 Кодексу (щодо тимчасового ввезення ТЗОК громадянами- резидентами), можуть бути продовжені митними органами з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Підпунктом 3 пункту 912 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу встановлено, що тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України митні органи за заявою декларанта a6o уповноваженої ним особи, можуть приймати рішення про продовження строків (включаючи граничні), визначених цим Кодексом, крім тих, перебіг яких зупинено підпунктом 2 пункту 912 Кодексу.

Ураховуючи викладене, розгляд заяв громадян щодо продовження строків тимчасового ввезення ТЗОК та прийняття рішень здійснюється митним органом з урахуванням таких особливостей:

- заяви (звернення) громадян приймаються, реєструються, розглядаються митним органом з дотриманням вимог законодавства. Форма заяви громадян щодо продовження строку тимчасового ввезення ТЗОК законодавством України не встановлена. Разом із заявою подаються копії реєстраційних (технічних) документів на ТЗОК; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону i на підставі яких здійснювались митні формальності щодо ТЗОК, а також документа (їх копії), які підтверджують наявність обставин, що зумовлюють необхідність такого продовження;

- заява та документи (копії) приймаються митницею за місцем звернення громадянина та (за необхідності) не пізніше наступного робочого дня надсилаються митниці оформлення ТЗОК при ввезенні його в Україну, про що повідомляється заявник;

- якщо у митниці оформлення встановлено простій у роботі, заява розглядається митницею, якій подано цю заяву;

- зазначені у заяві обставини, що зумовлюють необхідність продовження строку тимчасового ввезення, та документи, що підтверджують такі обставини, розглядаються митним органом в кожному конкретному випадку відповідно до вимог статті 380 Кодексу на період, установлений підпунктом 3 пункту 912 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу;

- митний орган письмово a6o в електронній формі повідомляє особу, яка звернулася із заявою, про прийняте рішення та про необхідність вивезення ТЗОК за межі України після припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, про відповідальність за невиконання зобов'язання;

- у разі прийняття рішення про відмову у продовженні строку тимчасового ввезення митний орган зобов'язаний невідкладно повідомити про причини та підстави такої відмови;

- інформація про продовження строку тимчасового ввезення ТЗОК вноситься до відповідного модуля єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів.

Авторизацію на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України можливо отримати за заявою підприємства та у визначених законодавством випадках за митною декларацією (далі – МД).

Не дозволяється надання авторизації для поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України за МД у наступних випадках:

1) передачі прав та обов’язків іншому підприємству відповідно до статті 73-4 МКУ;

2) використання еквівалентних товарів відповідно до статті 73-7 МКУ;

3) застосування спрощення "процедура випуску за місцезнаходженням";

4) застосування спрощення "процедура спрощеного декларування";

5) якщо підприємству було надано три авторизації для поміщення товарів у митний режим на підставі МД протягом одного місяця або 20 авторизацій на підставі МД протягом року;

6) поміщення у митний режим товарів вартістю понад 10000 євро.

В гр. 44 МД зазначається код «7029» - Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на вебсайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат.

Відповідно до ст.23 Митного кодексу України митні органи приймають рішення щодо зобов’язуючої інформації з питань:

- класифікації товарів (у тому числі комплектних об ’ єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду);

- визначення країни походження товарів.

Рішення щодо зобов’язуючої інформації застосовується до товарів, яких стосується таке рішення та щодо яких митні формальності виконуються після набрання чинності таким рішенням.

Строк дії рішення щодо зобов’язуючої інформації становить три роки з дати його прийняття.

Рішення щодо зобов’язуючої інформації можливо отримати за заявою підприємства у визначених законодавством випадках та у відповідності до Порядку прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов’язуючої інформації, розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов’язуючої інформації, відшкодування коштів за проведення досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів для прийняття митним органом рішень щодо зобов’язуючої інформації та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.12.2022 року №455(далі – Порядку).

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 28 глави 1 розділу IV Порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на 

території України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.10.2022 № 325 (далі – Порядок № 325) термін доставки товарів визначають суб'єкт процедури та перевізник з урахуванням строку, зазначеного 

у відповідному договорі на перевезення, залежно від виду транспорту, загальної протяжності маршруту, властивостей товарів, що переміщуються, та відстані до місця призначення тощо.

Митниця відправлення встановлює термін доставки товарів з урахуванням доцільності та економічної обґрунтованості маршруту 

переміщення товарів транзитом. Пунктом 29 глави 1 розділу IV Порядку № 325 передбачено, що встановлений митницею відправлення термін доставки є обов'язковим і не може бути зміненим або продовженим іншими митними органами під час транзиту.

Разом з цим, згідно з параграфом другим статті 45 Конвенції про процедуру спільного транзиту, якщо пред’явлення відбулося після завершення терміну, встановленого митницею відправлення, суб’єкт процедури вважається таким, що дотримався терміну, якщо він або перевізник доведе належним чином митниці призначення, що затримка сталася не з його вини.

Для підтвердження причин затримки необхідно надати митниці призначення документи, що підтверджують наявність обставин і подій, що призвели до такої затримки (пояснення, довідки).

Порядок пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2023 

№ 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» (далі – Порядок).

Пропуск БПЛА в якості гуманітарної допомоги через митний кордон України та її митне оформлення здійснюються у пунктах пропуску через державний кордон України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом подання декларації у спосіб, визначений Порядком.

Декларація може створюватися в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем та подаватися до митного органу шляхом інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем або 

роздруковуватися разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR -код, 

штрих-код, цифровий код тощо) для подання її митним органам у паперовій формі.

Товари, пропуск яких здійснюється без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги, визнаються гуманітарною 

допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення 

спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги 

(гуманітарна допомога, ввезена без використання автоматизованої системи 

реєстрації гуманітарної допомоги).

Отже, пропуск в Україну БПЛА та комплектуючих до них в якості гуманітарної допомоги здійснюється за наявності декларації за формою, наведеною у додатку 1 до Порядку.

Згідно з частиною третьою статті 197 Митного кодексу України (далі – Кодекс) переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів через митний кордон України здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частин першої та третьої статті 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок транскордонного переміщення валютних цінностей суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами визначається Національним 

банком України.

Пунктом 6 Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, встановлено, що фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Згідно з пунктом 18 розділу 1 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 фізичні особи-резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках, і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро.

Документи, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках фізичними особами-резидентами з метою її вивезення, є чинними протягом 90 

календарних днів із дня зняття ними готівки з власних рахунків у банках. Так, фізична особа резидент здійснює вивезення валютних цінностей в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках: платіжної інструкції на видачу готівки (додаток 13 до Інструкції про порядок організації касової роботи банками та проведення платіжних операцій надавачами платіжних послуг в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 25.09.2018 № 103) – у разі зняття коштів в операційній касі банку; чека банкомата та/або квитанції платіжного терміналу, сліпа та/або чека видачі коштів держателем карток – у разі зняття коштів за допомогою платіжних пристроїв (включаючи банкомати та платіжні термінали) та виписки про рух коштів за рахунком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 203 «Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей» затверджено форму бланка декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей.

На зворотному боці вказаної форми декларації наведено: загальні відомості для заповнення цього бланку; документи, які подаються разом із заповненою декларацією для митного контролю та митного оформлення товарів громадянином.

Відповідно до частини 14 статті 357 Митного кодексу України та Порядку передання, повернення та знищення (утилізації) проб (зразків) товарів після проведення дослідження (експертизи) Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2016 № 699 (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.08.2016 за №1173/29303 (далі – Порядок), контрольні проби (зразки), а також залишки досліджених проб (зразків) зберігаються в Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби протягом 60 днів з дня їх надходження. Згідно з пунктом 11 Порядку протягом строку зберiгання проб (зразкiв) товарiв власник (або вповноважена ним особа) може письмово звернутися з вимогою щодо їх повернення. На підставі письмової вимоги проби (зразки) товарів повертаються власнику (або уповноваженій ним особі) протягом наступних 14 днів після закінчення строку зберігання. Проби (зразки) повертаються без митного забезпечення. При цьому складається Акт про повернення проб (зразків) товарів, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2016 № 699 (із змінами), у двох примiрниках, один з яких залишається у справах СЛЕД Держмитслужби, інший – передається власниковi (або вповноваженій ним особi).

Проби (зразки) товарів, не отримані власником або вповноваженою ним особою протягом 14 днів після закінчення строку зберігання, знищуються СЛЕД Держмитслужби протягом наступних 14 днів або готуються для передання на знищення (утилізацію) спеціалізованій установі, про що складається Акт про знищення (утилізацію) проб (зразків) товарів (пункт 14 Порядку).

У відповідності до частини 4 статті 357 Митного кодексу України, затвердженого Законом України від 13.03.2012 №4495-VI (із змінами) «Дослідження (аналіз, експертиза) проб (зразків) проводиться протягом 10 днів після їх надходження до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації). У разі потреби цей строк може бути продовжено за рішенням керівника спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, керівника митного органу або його заступника за місцем розташування відокремленого підрозділу зазначеного спеціалізованого органу або керівника відповідної експертної установи (організації), але не більше ніж на 20 днів».

Антикорупційна програма Держмитслужби на 2023 - 2025 роки  

• Додаток 1 до Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки  
  

- Додаток 2 до Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки  

- Додаток 3 до Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки  

- Додаток 4 до Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки  

- Додаток 5 доАнтикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки  

Наказ Держмитслужби від 31.05.2023 № 236 "Про затвердження Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки" (зі змінами)  

Звіт про виконання  Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки/ І півріччя 2023 року  

Звіт про виконання  Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки/ ІІ півріччя 2023 року  

Звіт про виконання  Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки/ І півріччя 2024 року  

Звіт про виконання  Антикорупційної програми Держмитслужби на 2023 - 2025 роки/ ІІ півріччя 2024 року  

Антикорупційна програма Держмитслужби на 2020 - 2022 роки (зі змінами)  

Наказ Держмитслужби від 28.08.2021 № 652 "Про затвердження Антикорупційної програми Держмитслужби на 2020 - 2023 роки"