Вилучене майно

    Так, митниця має право передати товари на відповідальне зберігання підприємству, якщо вони не можуть зберігатися на складі митного органу.

   Відповідно до частини п’ятої статті 239 Митного кодексу України, товари, які через свої властивості та/або громіздкість не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть бути залишені на зберігання за місцем їх виявлення/перебування або передані на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу. При цьому частина шоста статті 239 МКУ визначає важливий правовий наслідок: у разі передачі на склад підприємства відповідальність за втрату або пошкодження товарів несе адміністрація підприємства, на складі якого здійснюється зберігання.

    Так, митниця може перемістити товари між складами митних органів у межах своїх повноважень з метою забезпечення належного зберігання та контролю.

    Відповідно до статті 239 Митного кодексу України складом митного органу визнаються приміщення, споруди, території та інші об’єкти, що належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів і транспортних засобів комерційного призначення. При цьому зазначена стаття встановлює, що митні органи організовують зберігання таким чином, щоб забезпечувалося постійне перебування товарів під митним контролем та унеможливлювалося їх вибуття з порушенням законодавства. З огляду на зазначене, митниця має право приймати організаційні рішення щодо переміщення товарів у межах системи складів митних органів, якщо це обумовлено необхідністю забезпечення належних умов зберігання, охорони або безпеки. Також відповідно до пунктів 1.4 та 1.6 Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, організація роботи складу митниці повинна забезпечувати належне зберігання майна та його постійний контроль. Зазначене передбачає право митного органу вживати заходів, необхідних для гарантування належного режиму зберігання, у тому числі переміщення товарів на інший склад митниці, якщо на попередньому складі відсутні належні умови або є обмеження щодо місткості. Таким чином, переміщення товарів між складами митних органів може здійснюватися без окремої згоди власника, оскільки товари перебувають під митним контролем, а митниця відповідає за належне зберігання та недопущення їх втрати чи пошкодження.

    Митниця може відмовити у прийнятті на зберігання товару якщо такий товар не підлягає обов'язковій передачі митному органу на зберігання, а також у випадках, коли товар підлягає знищенню.

    Відповідно до частини третьої статті 238 Митного кодексу України, якщо товари, що підлягають обов’язковій передачі для зберігання митному органу, втратили свої споживчі властивості у зв’язку із закінченням строку їх придатності або з інших причин, вони підлягають знищенню без розміщення на складі митного органу за рахунок утримувача товарів.

    Так, у випадках коли товари потребують спеціальних умов, а митниця не має можливості забезпечити їх, такі товари можуть бути залишені за місцем виявлення або передані на відповідальне зберігання підприємству.

    Відповідно до частини п’ятої статті 239 Митного кодексу України товари, які через свої властивості та/або громіздкість не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть бути залишені на зберігання за місцем їх виявлення/перебування або передані на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Кодексу таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу. Зазначена норма прямо встановлює, що митний орган може не приймати такі товари фізично на власний склад, якщо їх зберігання неможливе або ускладнене з огляду на особливі властивості товарів. Відповідно, товари можуть бути розміщені у спеціалізованих умовах на складах підприємств, які мають необхідні технічні можливості (холодильні камери, спеціальні санітарні умови тощо). Також частина шоста статті 239 МКУ визначає, що у разі передачі таких товарів на зберігання підприємству відповідальність за втрату або пошкодження товарів несе адміністрація підприємства, на складі якого здійснюється зберігання. Це свідчить про те, що законодавець передбачив альтернативний механізм зберігання для випадків, коли митниця об’єктивно не може забезпечити спеціальні умови. Отже, якщо товари потребують спеціального режиму зберігання, митниця може прийняти рішення про залишення їх за місцем перебування або передачу на відповідальне зберігання підприємству, що має належні умови.

    Митниця несе відповідальність за втрату або пошкодження товарів, якщо вони зберігаються на складі митного органу.

    Відповідно до частини шостої статті 239 Митного кодексу України митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. Зазначена норма прямо встановлює відповідальність митного органу як суб’єкта, що здійснює зберігання товарів, які перебувають під митним контролем. Таким чином, у разі втрати або пошкодження майна під час перебування його на складі митниці, митний орган несе відповідальність у порядку, визначеному законодавством. При цьому законодавець визначає виняток із загального правила: у випадку, передбаченому частиною п’ятою статті 239 МКУ (коли товари залишаються за місцем виявлення або передаються підприємству), відповідальність за втрату або пошкодження товарів несе адміністрація підприємства, на складі якого здійснюється зберігання. Отже, відповідальність залежить від фактичного місця зберігання: якщо товари зберігаються безпосередньо митним органом – відповідальність несе митниця; якщо товари передані на зберігання підприємству – відповідальність покладається на адміністрацію підприємства.

   Так, огляд можливий за дозволом митниці та з дотриманням вимог митного контролю.

   Відповідно до статті 241 Митного кодексу України з товарами, що зберігаються на складах митних органів, можуть з дозволу митного органу проводитися операції, передбачені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Частина перша статті 203 МКУ передбачає можливість здійснення операцій з товарами, які перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, якщо такі операції призначені для забезпечення збереження товарів у незмінному стані. Серед таких операцій передбачено можливість зважування, сортування та інші операції, які здійснюються за погодженням із митним органом. Це свідчить про те, що доступ до товарів на складі митниці не є абсолютним правом власника, а здійснюється виключно за дозволом митниці з метою забезпечення контролю та недопущення порушення митного законодавства. Крім того, відповідно до Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, митниця зобов’язана організувати зберігання таким чином, щоб унеможливити вилучення товарів без законних підстав та без оформлення відповідних документів. Це означає, що будь-який огляд товарів утримувачем можливий лише за встановленою процедурою та у присутності посадових осіб митного органу. Отже, власник або уповноважена ним особа може оглянути товари, що зберігаються на складі митного органу, але лише за дозволом митниці та з дотриманням вимог митного контролю.

    Так, митниця має право відмовити у видачі товару до повного відшкодування витрат за його зберігання.

    Відповідно до частини першої статті 242 МКУ, товари видаються утримувачу після: завершення митного оформлення, сплати митних платежів (якщо підлягають сплаті), відшкодування витрат митного органу на зберігання. Отже, МКУ прямо встановлює умову видачі - відшкодування витрат. У процедурному аспекті ця норма деталізована в наказі Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 "Порядок роботи складу митного органу", який передбачає, що митниця приймає рішення про видачу тільки після перевірки факту сплати витрат та наявності необхідних документів.

   Так, витрати на транспортування товарів до складу митного органу можуть покладатися на утримувача товарів у випадках, передбачених законодавством.

    Відповідно до статті 242 Митного кодексу України видача товарів зі складу митного органу здійснюється лише після відшкодування витрат митних органів на зберігання цих товарів та здійснення інших витрат, пов’язаних із забезпеченням їх збереження. Крім того, стаття 244 Митного кодексу України визначає порядок використання коштів, одержаних від реалізації товарів, та встановлює, що з отриманих коштів відраховуються суми митних платежів, витрати на зберігання, транспортування, оцінку та інші витрати митного органу, пов’язані з утриманням майна. Таким чином, законодавство прямо передбачає можливість відшкодування витрат митного органу, у тому числі витрат на транспортування товарів, якщо такі витрати фактично були здійснені митницею у зв’язку з необхідністю переміщення товарів до складу митного органу. Також відповідно до Порядку № 627 митниця здійснює приймання товарів на склад із забезпеченням їх доставки та обліку. Якщо доставка товарів здійснюється митним органом або за його ініціативою, такі витрати можуть бути включені до загального переліку витрат, які підлягають відшкодуванню утримувачем товарів. Отже, митниця може вимагати відшкодування витрат на транспортування товарів до складу митного органу, якщо такі витрати були здійснені митницею та підтверджені документально відповідно до вимог Митного кодексу України.

   Так, митниця має право відмовити у видачі товарів у разі ненадання документів, що підтверджують повноваження особи.

 Відповідно до розділу IX Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, видача товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу митного органу здійснюється лише за умови дотримання встановленої процедури. Зокрема, пункт 9.2 цього Порядку встановлює, що видача товарів здійснюється за умови подання на ім’я Уповноваженої особи митниці відповідної заяви (звернення), до якої долучаються документи, що засвідчують особу заявника, а також документи, що підтверджують повноваження особи діяти від імені власника чи утримувача товарів. Пункт 9.10 Порядку № 627 передбачає, що особам відмовляється у видачі товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу митного органу у разі недотримання вимог пунктів 9.2 та 9.3 цього розділу, а також за наявності інших визначених законодавством правових підстав. Таким чином, якщо особа не надала документів, що підтверджують її особу або повноваження діяти від імені власника чи утримувача товарів, митниця має законні підстави відмовити у видачі таких товарів, оскільки їх видача без належної ідентифікації або підтвердження повноважень створює ризики незаконного вибуття майна зі складу митного органу. Отже, митниця має право відмовити у видачі товарів зі складу митного органу у разі ненадання документів, що підтверджують повноваження особи.

    Вартість визначається на підставі відомостей, що надаються утримувачами товарів, транспортних засобів, які розміщуються на складі митниці.

    Відповідно до пункту 6.2 розділу VI Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, вартість товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що приймаються на зберігання від їх утримувачів, визначається під час складання зазначених у пункті 5.1 розділу V цього Порядку первинних прибуткових документів на підставі відомостей, що надаються цими утримувачами. Утримувачі надають посадовим особам митниці інформацію щодо вартості товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які розміщуються на складі митниці, а також надають для використання документи або їх копії, які підтверджують заявлену вартість (рахунки-фактури (інвойси), касові або товарні чеки, ярлики тощо).

    Товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень; товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені, а також в інших випадках, встановлених законодавством (зокрема, заявлені у режим відмови на користь держави товари; товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий).

    Згідно із частиною першою статті 238 Митного кодексу України обов’язковій передачі митному органу для зберігання підлягають:

1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення;

2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені;

3) товари, щодо яких до закінчення строків тимчасового зберігання під митним контролем не були вчинені дії, зазначені у частині четвертій статті 204 цього Кодексу;

4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем, встановлений статтею 321 цього Кодексу, закінчився;

5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими утримувач товару не звернувся до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу;

6) товари, заявлені у режим відмови на користь держави відповідно до глави 26 цього Кодексу;

7) товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий;

8) зразки товарів і техніко-технологічна документація, взяті митними органами для проведення класифікації товарів відповідно до статті 356 цього Кодексу;

9) зразки товарів та документація, одержані митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів і декларацій про походження товару відповідно до статті 45 цього Кодексу;

10) проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, взяті відповідно до статті 517 цього Кодексу.

    Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред’явлення митному органу, а також в інших випадках за заявою утримувача таких товарів, транспортних засобів (у т.ч. товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем; товари, які перебувають у митному режимі транзиту, у митному режимі митного складу , тощо).

    Згідно з частиною п'ятою статті 238 Митного кодексу України крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах митних органів можуть зберігатися:

1) товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем відповідно до глави 29 цього Кодексу;

2) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред’явлення митному органу, а також в інших випадках за заявою утримувача таких товарів, транспортних засобів;

3) товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;

4) товари, які перебувають у митному режимі транзиту відповідно до статті 90 цього Кодексу;

5) товари, які перебувають у митному режимі митного складу відповідно до статті 121 цього Кодексу;

6) товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу;

7) товари, доставлені перевізником до митного органу призначення відповідно до пункту 4 частини першої статті 191 цього Кодексу;

8) товари, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу;

9) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які відповідно до частини третьої статті 263 цього Кодексу набули статус таких, що зберігаються на складі митного органу.

    Товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх утримувачу лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

    Згідно з частиною першою статті 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх утримувачу лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. У разі прийняття судом рішення у справах про порушення митних правил, порушених за ознаками правопорушень, передбачених частиною шостою статті 470 і частиною шостою статті 481 цього Кодексу, відповідно до якого не застосовується адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тимчасово вилучених транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення, або у разі припинення провадження у таких справах, а так само у разі виконання мирової угоди у справах про порушення митних правил, порушених за ознаками правопорушень, передбачених частиною шостою статті 470 і частиною шостою статті 481 цього Кодексу, такі транспортні засоби видаються митним органом утримувачу товару після відшкодування витрат на їх зберігання. При цьому у разі припинення провадження у таких справах за відсутністю події та/або складу адміністративного правопорушення витрати на зберігання не відшкодовуються. Утримувач товару зобов’язаний у десятиденний строк з дня отримання таких транспортних засобів із складу митного органу помістити їх в інший митний режим або вивезти за межі митної території України.

    За загальним правилом товари, транспортні засоби комерційного призначення можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів. Товари, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 180 днів. Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів.

    Згідно з положеннями ст. 240 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пунктах 1-3, 5 частини першої та у пунктах 1-4, 7 частини п’ятої статті 238 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті. Товари, зазначені у пунктах 4 і 6 частини першої статті 238 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, необхідних для організації процедури розпорядження ними. Товари, зазначені у пункті 5 частини п’ятої статті 238 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом строків, установлених статтею 125 цього Кодексу. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пункті 6 частини п’ятої статті 238 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням. Товари, зазначені у пункті 7 частини першої статті 238 цього Кодексу, можуть зберігатися на складах митних органів протягом 180 днів. Товари і документація, зазначені у пунктах 8-11 частини першої та у пункті 8 частини п’ятої статті 238 цього Кодексу, зберігаються на складах митних органів протягом строків, визначених законодавством. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені в пункті 9 частини п’ятої статті 238 цього Кодексу, зберігаються на складі митного органу до закінчення граничного строку перебування під митним контролем, визначеного частиною четвертою статті 321 цього Кодексу. Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів. Строки зберігання товарів на складі митного органу не встановлюються щодо: 1) товарів, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання (товарів, які швидко псуються під впливом умов навколишнього середовища (температури, вологості тощо), вимагають дотримання особливих умов транспортування та зберігання та/або строк придатності для споживання або використання яких закінчиться протягом наступних 45 днів); 2) товарів, витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання яких перевищують їх вартість.

    Можуть проводитися операції, призначені для збереження товарів у незмінному стані, за умови що такі операції не змінюють зовнішній вигляд та/або не покращують характеристики товарів, з якими проводяться такі операції.

    Згідно з частиною першою статті 241 Митного кодексу України з товарами, що зберігаються на складах митних органів, можуть з дозволу митного органу проводитися операції, передбачені частиною першою статті 203 цього Кодексу (Із товарами, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, можуть проводитися операції, призначені для збереження товарів у незмінному стані, за умови що такі операції не змінюють зовнішній вигляд та/або не покращують характеристики товарів, з якими проводяться такі операції, зокрема звичайні операції з товарами, зазначені в пунктах 1, 3, 6, 7 частини четвертої статті 73-6 цього Кодексу), а саме: 1) навантаження, вивантаження, перевантаження, переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення, провітрювання, сушіння (у тому числі зі створенням потоку тепла), чищення, видалення пилу, усунення пошкодження упаковки, простий ремонт пошкоджень, що виникли під час транспортування або зберігання, нанесення або видалення захисного покриття для транспортування; 3) інвентаризація, взяття проб та зразків, сортування, розкладання, просіювання, механічна фільтрація та зважування; 6) боротьба із шкідниками, обробка від паразитів; 7) захист від корозії.

    Порядок роботи складу митного органу затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, положеннями якого передбачено, що робота складу митниці організована таким чином, щоб розміщення на склад та видача зі складу товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснювалися відповідно до вимог митного законодавства, а порядок зберігання товарів гарантував їх постійне перебування під митним контролем та унеможливлював надходження (вилучення) товарів з порушенням законодавства з питань державної митної справи.

    Згідно з частиною першою статті 239 Митного кодексу України під складами митних органів розуміються приміщення, будівлі, споруди, території, резервуари, елеватори, холодильні чи морозильні камери, криті чи відкриті майданчики, газосховища або частина магістральних нафтопроводів, по якій не виконується транспортування нафти та яка призначена для зберігання нафти безпосередньо у трубопроводі, тощо, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Прийняття митними органами товарів, транспортних засобів комерційного призначення для зберігання на складах цих органів може здійснюватися із заповненням уніфікованої митної квитанції, форма та порядок застосування якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. (ч. 3 ст. 239 МКУ) Порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. (ч. 4 ст. 239 МКУ) - наразі це наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 "Про затвердження Порядку роботи складу митного органу". Товари, які через свої властивості та/або громіздкість не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митного органу або його заступника можуть бути залишені на зберігання за місцем їх виявлення/перебування або передані на зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання такихтоварів. Для цілей МКУ таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу. (ч. 5 ст. 239 МКУ) Митні органи несуть передбачену законом відповідальність за втрату або пошкодження товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що зберігаються ними. У випадку, передбаченому частиною п’ятою цієї статті, таку відповідальність несе адміністрація підприємств, на складах яких розміщуються товари, передані митними органами цим підприємствам на зберігання. (ч. 6 ст. 239 МКУ).

   Видача зі складу митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється за умови подання на ім'я Уповноваженої особи (в більшості випадків - це керівник митниці) відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника. До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи.

    Процедурні питання щодо видачі товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці визначені розділом IX Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627. Так, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх утримувачам лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів (Пункт 9.1); Видача зі складу митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім'я Уповноваженої особи відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника. До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу (Пункт 9.2); Строк розгляду заяви/звернення та надання відповіді на неї не може перевищувати 10 робочих днів з дня реєстрації цієї заяви/звернення у митниці. При фактичній видачі товарів у строки, що не перевищують строки розгляду заяви/звернення, відповідь митницею не надається (пункт 9.5); Рішення про видачу товарів, транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці оформлюється у вигляді резолюції "Дозволено", що накладається на заяві/зверненні. За результатами розгляду заяви/звернення заявнику в межах строку, що не перевищує строку розгляду заяви/звернення, невідкладно надається засобами телефонного (з обов’язковим письмовим підтвердженням), поштового, факсимільного чи електронного зв'язку відповідь щодо умов та порядку отримання товарів і транспортних засобів комерційного призначення зі складу митниці та зазначається адреса складу, де знаходяться товари. При цьому враховуються вимоги пункту 9.5 цього розділу (Пункт 9.6). Особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, відмовляється у видачі зі складу товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причин недотримання ними пунктів 9.2, 9.3 цього розділу, а також за наявності інших визначених законодавством правових підстав, що не дозволяють видачу майна зі складу (Пункт 9.10); У разі прийняття рішення про відмову в поверненні товарів зі складу митниці Уповноважена особа накладає на заяві/зверненні громадянина резолюцію "Заборонено". При цьому заявнику надається відповідь із зазначенням причин відмови (Пункт 9.12).

    Видача товарів громадянину для вивезення (повернення) їх за межі митної території України здійснюється тільки в тому пункті пропуску, через який вони ввозилися на митну територію України.

    Відповідно до положень пункту 10.3 розділу X Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, видача товарів для подальшого вивезення (повернення) громадянином за межі митної території України здійснюється у такому порядку: Видача товарів громадянину для вивезення (повернення) їх за межі митної території України здійснюється тільки в тому пункті пропуску, через який вони ввозилися на митну територію України (підпункт 10.3.1); При позитивному розгляді письмової заяви/звернення громадянина товари повертаються йому безпосередньо в зоні митного контролю пункту пропуску після їх митного оформлення для вивезення за межі митної території України та відшкодування митниці витрат на зберігання відповідно до законодавства (10.3.2); Якщо склад митниці, де зберігаються товари, розташований безпосередньо в пункті пропуску, через який вони вивозитимуться (повертатимуться), то товари видаються громадянину завідуючим. Водночас, якщо склад митниці, де зберігаються ці товари, розташований поза пунктом пропуску, через який прямує громадянин, то Уповноважена особа визначає посадову особу, яка здійснюватиме доставку цих товарів до пункту пропуску, та вживає заходів з метою забезпечення цієї посадової особи транспортним засобом для доставки товарів. (підпункт 10.3.3).

    Повернення вилучених митницею готівкових коштів здійснюється залежно від їх правового статусу та факту перерахування до державного бюджету: якщо валюта була депонована митницею в уповноваженому банку та не зарахована до бюджету - повернення забезпечує митниця шляхом надання відповідного розпорядження банку; якщо ж валюта була конфіскована та зарахована до бюджету — повернення здійснюється органами Казначейства.

    У разі вилучення готівкових коштів митним органом така валюта до вирішення справи судом депонується митницею на відповідний рахунок в уповноваженому банку та зберігається до набрання законної сили судовим рішенням. Якщо судом прийнято рішення про повернення валюти власнику, її повернення здійснюється митницею, оскільки кошти не набули статусу бюджетних надходжень і фактично перебувають у банківській установі на депонуванні. У цьому випадку митниця забезпечує виконання судового рішення шляхом надання розпорядження уповноваженому банку про повернення (перерахування або видачу) депонованих коштів одержувачу. У разі якщо за результатами розгляду справи судом прийнято рішення про конфіскацію валюти, митниця забезпечує перерахування таких коштів до державного бюджету, після чого вони набувають статусу бюджетних надходжень. Якщо надалі судом приймається рішення про повернення конфіскованої валюти власнику (наприклад, у зв’язку зі скасуванням попереднього рішення), повернення коштів здійснюється не митним органом, а Державною казначейською службою України, оскільки кошти вже перебувають у складі доходів бюджету. Відповідно до абзацу другого пункту 18 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340, повернення за рішенням суду національної та іноземної валюти здійснюється Казначейством у валюті платежу, яка була зарахована до бюджету, або за заявою одержувача — у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення операції. Такий порядок також узгоджується із нормами Бюджетного кодексу України, відповідно до яких Казначейство здійснює операції з коштами державного бюджету, у тому числі повернення коштів з бюджету у випадках, передбачених законом.

    Витрати митного органу відшкодовуються утримувачем товарів або іншими заінтересованими особами після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів. Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу. При обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів до загального строку при обрахунку витрат не включається.

    Відповідно до частини сьомої статті 239 Митного кодексу України, витрати митних органів на огляд товарів та інші витрати, пов’язані з переміщенням товарів на склад митного органу та зберіганням товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та в частині п’ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються утримувачем товарів або іншими заінтересованими особами. Витрати митних органів на зберігання товарів, митне оформлення яких призупинено відповідно до статей 399, 400 і 401-1 цього Кодексу, відшкодовуються їхнім правовласником. При цьому відшкодування витрат на огляд товарів та інші витрати, пов’язані з переміщенням товарів на склад митного органу та зберіганням товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п’ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (наказ Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731 "Про затвердження Порядку відшкодування витрат митних органів на огляд товарів та інших витрат, пов’язаних з переміщенням товарів на склад митного органу, та зберіганням товарів та транспортних засобів на такому складі, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів"), і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг. Готівкові кошти на відшкодування витрат на огляд товарів та інші витрати, пов’язані з переміщенням товарів на склад митного органу та зберіганням товарів, транспортних засобів на складах митних органів, можуть прийматися цими органами із заповненням уніфікованої митної квитанції, яка видається утримувачу зазначених товарів, транспортних засобів.

    У разі скасування рішення суду про конфіскацію майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло (у тому числі органи Казначейства), повертає майно або відшкодовує його вартість власникові.

    Відповідно до ч. 3 ст. 528 Митного кодексу України у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету. Відповідно до пункту 17 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2001 р. № 1724, у разі скасування рішення суду про конфіскацію майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло (у тому числі органи Казначейства), повертає майно або відшкодовує його вартість власникові в порядку, встановленому законодавством. Також пунктом 20 Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та митниць під час передавання майна, конфіскованого за рішеннями судів, та розпорядження ним, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 23.03.2018 № 892/5/379, передбачено наступне: У разі скасування рішення суду про конфіскацію майна орган, у якого воно знаходиться на зберіганні чи у розпорядження якого надійшло, повертає майно власникові в порядку, встановленому законодавством. Якщо описане державним виконавцем майно на момент скасування рішення суду про конфіскацію продовжує зберігатися митницею, таке повернення здійснюється митницею за участю державного виконавця. Якщо на момент скасування рішення суду про конфіскацію майна таке майно надійшло у розпорядження державного виконавця (передано ним на зберігання чи реалізацію), орган державної виконавчої служби забезпечує повернення майна митниці для забезпечення дотримання митних формальностей під час повернення його власнику, або уповноваженій ним особі, або особі, до якої перейшло право власності на таке майно чи право володіння ним. Повернення майна митниці здійснюється на підставі матеріальної довіреності та оформлюється актом приймання-передавання від зберігача майна до митниці.

    Так, якщо власник не виконав вимоги законодавства щодо оформлення та відшкодування витрат, митниця має право здійснити розпорядження товарами у порядку, визначеному МКУ.

   Відповідно до статті 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх утримувачу лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Таким чином, звернення власника із заявою про повернення не є достатньою підставою для фактичної видачі товарів, якщо особа не виконала вимоги щодо митного оформлення та не сплатила належні митні платежі або витрати на зберігання. Крім того, стаття 243 Митного кодексу України передбачає, що товари, за якими утримувач не звернувся до закінчення строків зберігання або не здійснив необхідних дій для їх повернення, підлягають реалізації або іншому способу розпорядження (безоплатна передача, утилізація, знищення). Отже, якщо власник формально подав заяву, але не виконав умов, визначених статтею 242 МКУ, митниця має право застосувати процедуру розпорядження товарами відповідно до статті 243 МКУ, оскільки відсутність належного оформлення та сплати платежів фактично унеможливлює законне повернення товарів власнику.

    Товари, транспортні засоби підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню. Товари реалізуються на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії. Митні аукцоіни та редукціони проводяться в електронній торговій системі, адміністратором якої постановою Уряду визначено АТ «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» (https://prozorro.sale/mitnij-aukcioni). Ціна, за якою лот виставляється до продажу на митному аукціоні чи редукціоні, включає суму митних платежів, що підлягають сплаті у разі випуску такого товару у вільний обіг на митній території України.

    Згідно з частиною першою статті 243 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах митних органів, за якими утримувач товару не звернувся до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє утримувача товару не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах другій та п’ятій статті 240 цього Кодексу. Порядок реалізації товарів на митних аукціонах та редукціонах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 р. № 1050 (здійснюється в електронній торговій системі, адміністратором якої постановою Уряду визначено АТ «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ»). Ознайомитись із переданим в реалізацію на митні аукціони та редукціони майном, а також взяти участь у відповідних електронних торгах можна перейшовши за посиланням: https://prozorro.sale/mitnij-aukcioni. Звертаємо увагу, що розділ «Напрями роботи» вказаного вище вебсайту містить окремий підрозділ «Митні аукціони», в якому систематизовано інформацію про відповідні електронні торги та їх специфіку. За потреби учасники електронних аукціонів мають право особисто ознайомитися із предметами лотів, які виставлені на продаж. Ознайомлення з лотами, їх демонстрація забезпечується митницями за встановленими ними графіками (відповідна інформація вказується в оголошеннях про проведення електронного аукціону). Загалом, процедура електронних аукціонів передбачає проведення першого, другого, третього митних аукціонів (з поступовим пониженням стартової ціни лота), розділення лота на менші за обсягом лоти та проведення нового циклу торгів, та врешті виставлення товару на редукціон (форма торгів, яка полягає у покроковому зниженні ціни лота до мінімально можливої). Наголошуємо, що ціна, за якою лот виставляється до продажу на митному аукціоні чи редукціоні, включає суму митних платежів, що підлягають сплаті у разі випуску такого товару у вільний обіг на митній території України. Відтак, у разі купівлі товару чи транспортного засобу на митному аукціоні чи редукціоні, у покупця не виникає зобов’язання щодо додаткової сплати митних платежів за придбаний лот. За результатом електронних торгів митниця складає встановленої форми Акт про придбання товару на електронному аукціоні, який підтверджує виникнення права власності у переможця торгів та є підставою для отримання товару в митниці. Якщо товари не реалізовано через процедуру електронних аукціонів, такі товари за наявності потенційного попиту на них передаються для подальшої реалізації за договором комісії, або приймається рішення про їх безоплатну передачу, переробку, утилізацію, знищення.

    Вилучені у справах про порушення митних правил товари та транспортні засоби, щодо яких судом прийнято рішення про конфіскацію на користь держави, передаються митницями до органів державної виконавчої служби, які, в свою чергу, забезпечують розпорядження ними. Зокрема, реалізація конфіскованого майна здійснюється шляхом електронних торгів, організатором яких є ДП «СЕТАМ», яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України (https://setam.net.ua/auctions). Ціна, за якою конфісковане майно виставляється до продажу на електронному аукціоні, включає суму митних платежів, що підлягають сплаті у разі випуску такого товару у вільний обіг на митній території України.

    Відповідно до частини першої статті 541 Митного кодексу України постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку. Частина перша статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, вилучені у справах про порушення митних правил товари та транспортні засоби, щодо яких судом прийнято рішення про конфіскацію на користь держави, передаються митницями до органів державної виконавчої служби (далі – органи ДВС), які, в свою чергу, забезпечують розпорядження ними. Зокрема, реалізація конфіскованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною, порядок проведення яких визначено наказом Міністерства юстиції України. Організатором електронних торгів з реалізації конфіскованого майна є ДП «СЕТАМ», яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Ознайомитись із переданим в реалізацію конфіскованим майном, у тому числі вилученим митницями, а також взяти участь у відповідних електронних торгах можна перейшовши за посиланням: https://setam.net.ua/auctions. Розпорядження нереалізованим в установленому порядку конфіскованим майном здійснюється за рішенням комісій, утворених керівниками органів ДВС, на виконанні яких знаходиться відповідне виконавче провадження про конфіскацію майна на користь держави. Серед передбачених способів розпорядження таким майном – безоплатна передача, переробка, утилізація, знищення.

    Так, потенційні покупці мають право на попередній огляд майна, що реалізується митними органами через електронні аукціони Prozorro.Продажі, у порядку та строки, визначені організатором аукціону.

    Постанова Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1050 визначає порядок реалізації товарів і транспортних засобів комерційного призначення, вилучених митними органами або за якими не звернувся власник, шляхом проведення електронних аукціонів через електронну торгову систему Prozorro.Продажі. Постанова КМУ № 1050 передбачає, що інформація про лот повинна містити опис майна, його характеристики, місце зберігання, а також умови ознайомлення з майном. Зазначене означає, що організатор торгів забезпечує можливість попереднього ознайомлення (огляду) майна до моменту участі в аукціоні, оскільки без такого механізму не може бути реалізовано принцип прозорості та відкритості продажу. При цьому попередній огляд здійснюється з урахуванням фактичних умов зберігання майна та режимних обмежень складу митного органу. Також огляд може проводитися у визначені години та за попередньою домовленістю з відповідальною особою. Таким чином, потенційний покупець має можливість здійснити попередній огляд товарів або транспортних засобів, які виставляються митницею на електронні аукціони.

    Ні, гарантійні строки на товари, що реалізуються митницею через митні аукціони/редукціони, не встановлюються.

    Відповідно до пункту 65 Порядку реалізації товарів на електронних аукціонах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1050, гарантійні строки на товари, що реалізуються на електронних аукціонах відповідно до цього Порядку, не встановлюються. Зазначена норма прямо визначає особливий режим реалізації товарів митницею через електронні аукціони та виключає можливість застосування гарантійних зобов’язань, які характерні для роздрібної торгівлі або господарських договорів купівлі-продажу. Таким чином, при реалізації товарів митницею через електронну торгову систему Prozorro.Продажі відповідно до постанови КМУ № 1050 гарантія на товар не надається та гарантійний строк не встановлюється.

    Ні, претензії щодо якості товару, придбаного на митному аукціоні/редукціоні, не приймаються та не розглядаються.

    Відповідно до пункту 65 Порядку реалізації товарів на електронних аукціонах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1050, претензії щодо якості товару не приймаються та не розглядаються. Це означає, що покупець, який бере участь у митному аукціоні, повинен усвідомлювати, що митниця реалізує майно у фактичному стані, в якому воно перебуває на момент продажу ("as is" - "як є"), та не несе відповідальності за його якість, працездатність, комплектність або відповідність очікуванням покупця. Таким чином, після придбання товару на митному аукціоні відповідно до постанови КМУ № 1050 подання претензій щодо якості товару до митниці є неможливим, оскільки такі претензії не приймаються та не розглядаються.

    Ні, товари, реалізовані на митних аукціонах/редукціонах, поверненню або обміну не підлягають.

  Відповідно до пункту 65 Порядку реалізації товарів на електронних аукціонах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1050, реалізовані товари поверненню або обміну не підлягають. Ця норма встановлює спеціальний порядок реалізації майна, яке перебуває у розпорядженні митних органів, і виключає можливість застосування механізмів повернення товару, які можуть існувати у звичайних цивільно-правових відносинах купівлі-продажу. Таким чином, покупець, який придбав товар на митному аукціоні через Prozorro.Продажі відповідно до постанови КМУ № 1050, не може вимагати повернення товару або його обміну незалежно від технічного стану чи якості придбаного лота.

    Спори, пов’язані з реалізацією товарів на митних аукціонах/редукціонах, вирішуються виключно в судовому порядку.

    Відповідно до пункту 66 Порядку реалізації товарів на електронних аукціонах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1050, спори, пов’язані з реалізацією товарів на електронних аукціонах відповідно до цього Порядку, вирішуються в судовому порядку. Таким чином, якщо у покупця, учасника аукціону або інших заінтересованих осіб виникають спірні питання щодо процедури реалізації, результатів торгів, виконання умов аукціону або інших аспектів продажу товарів, такі спори не вирішуються шляхом претензій щодо якості товару чи повернення майна, а підлягають розгляду судом. Отже, у разі виникнення спору, пов’язаного з реалізацією товарів митницею через Prozorro.Продажі відповідно до постанови КМУ № 1050, заінтересована особа має право звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

    Ні, митні органи не мають жодного стосунку до діяльності таких торговельних об’єктів.

    Діяльність магазинів, у назвах яких використовуються слова «конфіскат» або «митний конфіскат", імовірно, є виключно маркетинговим прийомом суб’єктів господарювання з метою привернення уваги споживачів та збільшення обсягів реалізації товарів. Митні органи не мають жодного стосунку до діяльності таких торговельних об’єктів. Реалізація вилученого митницею майна, що переходить у власність держави, здійснюється на електронних торгах в системі «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» або "СЕТАМ" (конфісковане майно).

    Ні, реалізація такого товару можлива лише з урахуванням дотримання законодавства про захист прав інтелектуальної власності; у більшості випадків такі товари підлягають знищенню.

    Щодо товарів, які підлягають розпорядженню відповідно до статті 243 Митного кодексу України та містять об’єкти права інтелектуальної власності, зареєстровані у митному реєстрі об’єктів права інтелектуальної власності, митні органи забезпечують здійснення контролю на предмет дотримання прав інтелектуальної власності. Зазначене передбачено статтею 402-1 цього Кодексу. Товари, що визнаються контрафактними, не можуть бути введені в цивільний обіг шляхом реалізації на митних аукціонах. Крім того, відповідно до ст. 243 МКУ, серед способів розпорядження товарами передбачено не лише реалізацію, а й знищення. Тому у випадку контрафактної продукції саме знищення є єдиним правомірним способом, оскільки реалізація створює ризик легалізації товару, який порушує права правовласника.

    Так, але лише у випадках і порядку, визначених законодавством та рішеннями уповноважених органів. У період воєнного стану майно також може бути примусово відчужене або вилучене для потреб оборони відповідно до спеціального законодавства, при цьому митниця не приймає рішення щодо такого відчуження.

    Відповідно до положень статті 243 Митного кодексу України, товари, що перебувають на складах митних органів, можуть передаватися безоплатно у випадках, передбачених законодавством. Питання передачі майна, яке переходить у власність держави, врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, якою затверджено Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним. Зазначеним Порядком передбачено можливість безоплатної передачі окремих категорій майна державним органам, установам та організаціям відповідно до рішення уповноважених суб’єктів. Крім того, пунктом 20 Порядку № 1340 визначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, за рішенням керівника обласної військової адміністрації вилучене чи прийняте на зберігання митницею майно, що переходить у власність держави, може бути безоплатно передано Збройним Силам України, Національній гвардії, СБУ, Держприкордонслужбі, МВС, Національній поліції, ДСНС, Держспецзв’язку, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, а також державним органам та установам, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, для потреб оборони держави, забезпечення національної безпеки та відсічі збройної агресії. Разом з тим, слід враховувати, що крім механізму безоплатної передачі майна відповідно до Порядку № 1340, майно може бути примусово відчужене або вилучене для потреб оборони держави відповідно до законодавства про правовий режим воєнного стану, зокрема Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та прийнятих на їх виконання підзаконних нормативно-правових актів. У таких випадках рішення про примусове відчуження або вилучення майна приймається уповноваженими органами державної влади або військового командування, а митниця не впливає на прийняття такого рішення та здійснює лише виконання визначених законодавством процедур щодо передачі відповідного майна.

    Так, якщо строк зберігання закінчився і власник не звернувся належним чином, митниця зобов’язана діяти відповідно до ст. 243 МКУ.

    Стаття 243 МКУ пов’язує розпорядження товарами не з фактом фізичної можливості особи прибути, а з фактом звернення у строк зберігання. Якщо особа не може прибути, вона може скористатися правом представництва (довіреність, уповноваження), але якщо звернення не здійснено - товари підлягають реалізації. Це відповідає принципу недопущення безстрокового зберігання державою майна приватних осіб.

    Якщо кошти, отримано від реалізації товарів, що перейшли у власність держави (конфіскація, відмова на користь держави), - вони зараховуються до державного бюджету. Якщо кошти, отримано від реалізації товарів по закінченню строків їх зберігання на складі митниці (тобто без переходу у власність держави) - то з таких коштів вираховуються митні платежі, а також понесені митницею витрати (зберігання, оцінка, дослідження, тощо), а залишок зберігається на рахунку митниці. Протягом 3 років власник товарів може отримати залишок таких коштів.

    Питання розпорядження коштами, одержаними від реалізації, визначено статтею 244 Митного кодексу України . Так, кошти, одержані від реалізації товарів, зазначених у п. 2-5 ч. 1, пунктах 1-5, 7, 9 ч. 5 ст. 238 та ч. 4 ст. 240 МКУ, після вирахування сум належних митних платежів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного митного органу. Якщо товари - безпосередні предмети порушення митних правил, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, реалізуються до винесення судом рішення по справі про порушення митних правил, усі кошти, одержані від їх реалізації, вилучаються для забезпечення відповідно до МКУ стягнення вартості цих товарів у разі їх конфіскації. (ч. 2 ст. 244 МКУ) Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, зазначених у ч. 2 ст. 244 МКУ, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, кошти, одержані від реалізації зазначених товарів, зберігаються на рахунку відповідного митного органу після вирахування сум належних митних платежів. Витрати, зазначені у ч. 1 ст. 244 МКУ, при цьому не відшкодовуються і комісійна винагорода підприємству торгівлі не виплачується. (ч. 3 ст. 244 МКУ) Якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, буде застосовано тільки стягнення у вигляді штрафу, частина коштів, одержаних від реалізації товарів, зазначених у ч. 2 ст. 244 МКУ, може вилучатися для забезпечення цього стягнення. (ч. 4 ст. 244 МКУ) Кошти, одержані від реалізації товарів, транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, а також товарів, поміщених у режим відмови на користь держави, і товарів, які були виявлені (знайдені) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або у транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і власник яких невідомий, після вирахування сум належних митних платежів та витрат, зазначених у ч. 1 ст. 224 МКУ, перераховуються до державного бюджету. (ч. 5 ст. 244 МКУ) Утримувач товарів, зазначених у ч. 1 ст. 224, може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у ч. 3 та 4 ст. 244 МКУ, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до державного бюджету. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються.

    Так, особа може отримати залишок коштів від реалізації протягом трьох років з дня реалізації товарів, якщо розпорядження такими товарами здійснювалось митницею у зв'язку із закінченням строків їх зберігання на складі митного органу.

    Відповідно до частини шостої статті 244 Митного кодексу України утримувач товарів, зазначених у частині першій цієї статті, може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів. Частина шоста статті 244 МКУ також встановлює, що кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до державного бюджету. При цьому відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються. Таким чином, якщо товари були реалізовані митницею відповідно до статті 243 МКУ, а власник або утримувач звернувся після реалізації, але в межах трирічного строку, він має право отримати залишок коштів, що зберігалися на рахунку митного органу після вирахування митних платежів, витрат на зберігання, транспортування, оцінку, експертизи та інших витрат, передбачених частиною першою статті 244 МКУ. Отже, законодавство прямо передбачає право особи на отримання коштів від реалізації товарів у межах трирічного строку, визначеного Митним кодексом України.

    Після закінчення трирічного строку невитребувані кошти перераховуються до державного бюджету. 

    Відповідно до частини шостої статті 244 Митного кодексу України утримувач товарів може отримати з рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від реалізації товарів, протягом трьох років з дня реалізації. Зазначена норма також прямо встановлює правовий наслідок: кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до державного бюджету. Таким чином, якщо власник або утримувач товарів не звернувся за отриманням залишку коштів, одержаних від реалізації товарів, протягом трьох років, митниця зобов’язана перерахувати такі кошти до державного бюджету. Це відповідає принципу неможливості безстрокового зберігання коштів на рахунках митного органу та забезпечує надходження невитребуваних сум до бюджету. Отже, після закінчення трирічного строку митниця має законні підстави перерахувати кошти від реалізації товарів до державного бюджету.

    Валюта України, іноземна валюта, конфіскована за рішенням суду, або за якою власник не звернувся протягом строків зберігання, перераховується до державного бюджету. Банківські та дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення, напівдорогоцінне каміння передаються до Держсховища.

    Згідно з частини першої статті 245 Митного кодексу України валюта України, іноземна валюта, конфіскована за рішенням суду, перераховується до державного бюджету у строки, встановлені законодавством для виконання судових рішень. Валюта України, іноземна валюта, за якою утримувач товару не звернувся протягом строків зберігання, визначених цим Кодексом, перераховується до державного бюджету. (ч. 2 ст. 245 МКУ) Банківські та дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення, напівдорогоцінне каміння, що переходять у власність держави,передаються органами, які здійснили їх вилучення або зберігають їх, до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України в порядку, визначеному законодавством. (ч. 3 ст. 245 МКУ).

    У разі реалізації конфіскованих товарів, суми митних платежів включаються в ринкову вартість таких товарів та підлягають сплаті особою, які реалізують ці товари (на сьогодні - це організатор електронних торгів). Відтак, у разі купівлі конфіскованого товару чи транспортного засобу, у покупця не виникає зобов’язання щодо додаткової сплати митних платежів за придбаний лот. 

    Відповідно до частини дев'ятої статті 243 Митного кодексу України товари, конфісковані за рішенням суду, реалізуються в порядку, встановленому законодавством, на митних аукціонах, редукціонах або за договором комісії за цінами, визначеними згідно із законодавством України про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та Податковим кодексом України після здійснення контролю, передбаченого статтею 402-1 цього Кодексу. Зазначене передбачає, що при визначенні ринкової вартості товарів суми митних платежів мають бути враховані у такій вартості. Для цього, відповідно до пункту 8 Порядку обліку, зберігання, оцінки вилученого митницями майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі його органам державної виконавчої служби і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2001 р. № 1724, державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження про конфіскацію майна призначає суб'єкта оціночної діяльності, про що повідомляє митницю для підготовки за встановленою формою довідки про визначення вартості майна після нарахування усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначеного майна через митний кордон України. Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після надходження від суб'єкта оціночної діяльності звіту про оцінку майна надсилає копію звіту митниці для перевірки правильності врахування розміру податків і зборів при визначенні ринкової вартості майна.

    Ознайомитись з основною інформацією про порядок поводження з вилученим майном, його зберіганням, реалізацією, безоплатним переданням, знищенням , тощо можна на офіційному веб-порталі Державної митної служби України у розділі «Вилучене майно» за посиланням: https://customs.gov.ua/viluchene-maino

    Будь-яка зацікавлена особа (власники майна, учасники аукціонів, суб’єкти господарювання, громадяни, представники громадськості) може у будь-який час ознайомитися з основною інформацією щодо порядку поводження з вилученим майном на офіційному веб-порталі Державної митної служби України у спеціальному розділі «Вилучене майно» за посиланням: https://customs.gov.ua/viluchene-maino У зазначеному розділі систематично розміщується та постійно актуалізується інформація, зокрема за такими напрямами: 1) Майно, що переходить у власність держави; 2) Конфісковане майно; 3) Передача вилученого майна для потреб оборони та національної безпеки; 4) Обсяги вилучення та знищення тютюнових виробів та алкогольних напоїв.

    Інформацію про продаж вилученого майна можна отримати через офіційний веб-портал Держмитслужби, на якому розміщуються посилання на інформаційні ресурси та торгові системи, через які відбувається реалізація вилученого майна.

    На офіційному веб-сайті Державної митної служби України в розділі «Вилучене майно» (https://customs.gov.ua/viluchene-maino) розміщуються посилання на інформаційні ресурси та торгові системи, через які відбувається реалізація вилученого майна. Це дає можливість будь-якій особі у відкритому доступі перевіряти актуальні пропозиції, оголошення та умови реалізації майна. Інформація на відповідному ресурсі постійно актуалізується.