Безпалий Микола Іванович

Микола Іванович Безпалий – уродженець села Дрімайлівка Куликівської громади Чернігівської області. 

У дитячі роки мріяв стати, як дідусь, офіцером. Тому після відмінного закінчення Дрімайлівської школи вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військовою та фізичною підготовкою.

У 2004 – 2008 р.р. успішно навчався на фінансовому факультеті Національного університету державної податкової служби. Закінчивши військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта запасу.

Працював на посаді завідувача сектору адміністрування на додану вартість відділу оподаткування юридичних осіб Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції. Паралельно навчався в магістратурі. 

Службу в митних органах розпочав з головного державного інспектора відділу класифікації товарів та митно-тарифного регулювання управління адміністрування митних платежів Чернігівської митниці ДФС. Далі захищав митні кордони, працюючи інспектором та старшим інспектором на митних постах «Нові Яриловичі», «Сеньківка», «Чернігів». 

У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну прийняв рішення добровільно вступити до лав ЗСУ. 

Під час боїв за оборону м. Чернігова при мінометному обстрілі отримав контузію, але, дізнавшись про смерть друга, негайно повернувся до свого підрозділу. Служив офіцером мінометної батареї механізованого батальйону, командиром взводу протитанкових керованих ракет 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України, позивний «Корсар».

Ніс службу на білорусько-українському кордоні, Авдіївському та Оріхівському напрямках.

11 травня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання. Виконавши наказ забезпечити солдатів на небезпечних позиціях боєприпасами, на зворотному шляху  потрапив у ворожу засідку в районі села Старомайорське Донецької області і загинув внаслідок мінометного обстрілу.

Був нагороджений  почесним нагрудним знаком «За сумлінну службу» від оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ, нагрудним знаком «Знак пошани», медаллю «За оборону Чернігова», відзнакою «Золотий хрест» та Подякою Державної митної служби України. 

«Воювати - це не моя справа, але я до кінця  буду прокладати вам шлях до мирного життя, я інакше не можу…» - саме такі його слова залишились у пам’яті матері нашого захисника, які були сказані ним при останній зустрічі.

Коротке життя довжиною в 37 років Безпалого Миколи Івановича - старшого лейтенанта, командира взводу ПТКР 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, в/ч А1815, є яскравим взірцем високих прагнень людини заради кращого майбуття України, взірцем самовідданого служіння народу, прикладом патріотизму, незламності.

Поховали старшого лейтенанта ЗСУ Безпалого Миколу з військовими почестями 22.05.2024 року у Чернігові на кладовищі "Ялівщина". Без тата залишилися 10-річний син та півторарічна донька.