Муляр Аркадій Васильович

Аркадій Васильович Муляр, старший державний інспектор митного поста "Орлівка" Одеської митниці, 31 грудня 2022 року поблизу міста Соледар Бахмутського району Донецької області «при виконанні бойового завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної aгpeciї, в результаті підриву на міні отримав поранення, несумісне з життям».

Народився він 15 лютого 1971 року у селі Глібів Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

Його митна біографія розпочалася у 2014 році з Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення. В Одеській митниці, крім митного поста «Орлівка», він також працював у відділі оперативних чергових.

З дитинства Аркадій мріяв бути військовим. Після закінчення Глібівської загальноосвітньої школи став курсантом Кам’янець-Подільського військового училища, де вивчав інженерно-саперну справу.

Його класна керівниця Галина Лукащук та перша вчителька Ольга Курос згадують його як старанного учня: він займався спортом, добре навчався, особливо любив історію та географію.

«Був лідером, мав кмітливу вдачу та небайдужий характер. З дитинства мріяв стати військовим. Правду завжди говорив у вічі, хто б перед ним не був», - згадує Ольга Василівна.

У 2014 році Аркадій без вагань став на захист країни. З 25 лютого 2022 року воював у Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях, перебуваючи на найнебезпечніших ділянках - між нашими передовими позиціями та окопами ворога. 311 днів майор Муляр, професійний військовий із великим бойовим досвідом, провів у місцях активних бойових дій без відпусток і ротацій.

«Він непохитно вірив, що ми вистоїмо, і завжди всім допомагав, - згадує донька Ілона. - Був таким оптимістом. Мав неабияке почуття гумору, і це гуртувало навколо нього людей, які ставали його друзями. У найважчих ситуаціях особливо потрібна людина, яка є душею компанії. Саме таким був батько. Не тільки для рідних, а й для побратимів його смерть — це величезна втрата…».

Ілона зізнається, що вдачею пішла в батька - стриманого і сильного. Вона продовжила його справу: разом зі своїм чоловіком вступила до лав ЗСУ.

За два дні до трагедії Ілона розмовляла з батьком: «Важкувато, дочко, та ми все одно прорвемося!»

«Батько був і назавжди залишиться для мене Героєм. Втім, як і для всіх нас, бо віддав своє життя за нашу свободу», - переконана військовослужбовиця.

Кажуть, сапер не має права на помилку. Аркадій не помилився. Просто в тій ситуації іншого вибору не було.

Побратими згадують, як Аркадій навчав їх, ще необстріляних, перших кроків у саперній справі: «Ми - сапери. Це означає, що наша робота там, де небезпека ще не видима, але вже поруч. Ми йдемо першими, щоб за нами могли рухатися інші. Щоб у них був шанс залишитись живими і виконати своє завдання.

У нас немає дрібниць. Кожен сантиметр треба перевірити. Кожен крок - обдумати. Коли страшно - це нормально. Просто страх має робити нас уважнішими. Ми не маємо права на поспіх. Не маємо права на втому. Не маємо права щось пропустити. Бо за нами - життя людей.

Запам’ятайте головне: ми працюємо не для себе. Ми ризикуємо, щоб інші могли йти далі. А дехто - повертатися додому. Садити городи і засівати поля. Щоб люди могли ходити по рідній землі, не замислюючись про те, що у них під ногами».

У короткі миті затишшя, коли бійці поверталися думками до мирного життя і мріяли про майбутнє, Аркадій говорив, що хоче поїхати до Глібова: «Побачити рідних серцю людей. Побути в тиші, де немає вибухів, де не гинуть люди, не виють сирени і не гудуть дрони. Пройтися знайомими з дитинства стежками, зайти до школи…»

У 2023 році він повернувся на рідну Хмельниччину назавжди - на Алею Слави в Кам’янці-Подільському, де знайшов свій останній спочинок. А до своєї школи - ім’ям випускника-героя, викарбуваним на меморіальній дошці на фасаді.

Щодня повз неї проходять учні. Вони поспішають на уроки чи додому, сміються, сперечаються, живуть звичайним шкільним життям. Таким, заради якого Аркадій Муляр віддав своє, щоб люди могли жити в мирі на рідній землі, а робота саперів згодом залишилася тільки на полігонах.

Аркадій встиг зберегти багато життів. Чиїсь - завдяки вчасно розмінованим полям, будівлям і дорогам. Чиїсь - завдяки знанням і навичкам, якими він щиро ділився з іншими. Він навчав бачити небезпеку там, де її не помітно з першого погляду, і діяти так, щоб уникнути втрат.

Його досвід працює і після нього - у тих, кого він підготував, у кожному врятованому житті, у кожному виваженому рішенні.

Він завжди йшов попереду, зберігаючи життя українських бійців і цивільних. А в останній день 2022 року просто не повернувся із завдання.

Указами Президента України майора інженерних військ Аркадія Муляра нагороджено медаллю «За військову службу Україні» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

Його бойові заслуги також відзначені медаллю «Незламним героям російсько-української війни» та почесною відзнакою 61-ї окремої піхотної Степової бригади «Воля назавжди».