З позивним «Митник»
Михайло Угринюк народився у селищі Кути Івано-Франківської області. Проживав у Стрию. Закінчив Львівський торговельно-економічний університет та Львівський національний університет імені Івана Франка.
Понад 25 років працював у митних органах. Державний інспектор митного поста «Львів-поштовий» підполковник Митної служби (Радник 2 рангу).
«Разом з Михайлом ми вчилися в одній групі тоді ще торговельно-економічного інституту. Він прийшов після армії, де служив десантником, на два роки старший. На третьому курсі одружилися і тут народили первістка. А познайомились ми у ліфті...», - розповідає дружна Олена Угринюк.
З’ясувалося, що вони жили в одному гуртожитку на різних поверхах. «Михайло почав заходити в гості і ми швидко знайшли спільну мову. За ним дуже пропадали дівчата. Але я собі так міркувала: раз він вибрав мене серед інших – значить любить. Він носив мене на руках з 2 на 8 поверх і часто дарував троянди. В кінці 80-их не те що грошей не було, але й букет було складно купити. Але він завжди знаходив довжелезні бордові троянди», - згадує жінка.
Михайло умів бути щасливим. «Любив ліс – ходив на полювання і по гриби, любив дітей – мав сина, доньку і троє внуків, любив роботу – працював на повну силу, любив Україну – віддав за неї життя», - розповіла вдова.
У листопаді 2022 р. був мобілізований до лав ЗСУ. З позивним «Митник» пішов на фронт і воював на передовій солдатом у складі 24-ї ОМБр імені короля Данила.
В березні 2023-го став бійцем підрозділу «Legio V» та 14-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів ЗСУ. Служив головним сержантом взводу безпілотних авіаційних комплексів роти БПЛА батальйону БПЛА.
«Михайло – найсміливіший з усіх, кого я знав. Він народився в карпатському селі Кути, був хорошим мисливцем, а на війні став ще кращим снайпером. Він любив життя, був дуже щирим – душею компанії, обожнював своїх трьох онуків, шанував родину, допомагав друзям, про себе взагалі мало думав», – згадує колега по роботі Ігор Качмар.
«Востаннє ми бачились у Запорізькій області, коли наша волонтерська команда привезла Михайлу та побратимам багато корисних речей: дрони, комплектуючі для дронів, продукти і т.д. Пригадую, як ми розвантажили буса і Михайло каже: «Женя, ніколи не міг подумати, що, по-перше, я у свої 55 років буду керувати дронами і буду справжнім пілотом. А по-друге, я не розумію чому так радію цим «подарункам», наче мала дитина», - поділився заступник начальника Львівської митниці Євген Сафонов.
Михайло ніколи не здавався, навіть отримавши в бою акубаротравму і поранення. Ледь одужавши, він повернувся на фронт. Нищив ворога на Запорізькому, Херсонському та Донецькому напрямах.
«Митник» був для мене взірцем, а головне – він був моїм другом. Людина, з якою я вперше потрапив на передову! Йому 56, мені – 27. Він постійно турбувався про мене, був як батько, інколи я його так і називав. «Митник» часто жартував: «Коли закінчиться війна, я тебе всиновлю». Але насамперед він був частиною нашої команди! І відігравав у ній дуже відповідальну роль! Він часто йшов вперед, був спостережливий, відважний! До його порад завжди ставились з повагою і розумінням. Його можна назвати справжнім другом. Він був справжнім чоловіком, люблячим батьком та дідусем. Не вірю, що це сталось», – поділився боєць Legio V з позивним «Бодя».
Поліг 23 листопада 2023 року біля села Новобахмутівка на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок атаки ворожого дрона-камікадзе. Воїну було 56 років. Посмертно Михайла Угринюка нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
