Постоюк Олександр Олексійович
29.08.2022 віддано захищаючи цілісність та незалежність України загинув радник митної служби І рангу, заслужений юрист України Постоюк Олександр Олексійович.
Йому було 56 років… Маючи військовий досвід, який він здобув за роки служби на території Демократичної Республіки Афганістан у 1984 – 1986 роках, він з перших днів російсько-української війни вступив до лав Збройних Сил України, щоб захищати та боронити нашу державу.
Олександр Олексійович все своє життя присвятив митній справі, боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, був одним із розробників Митного кодексу України.
За неоцінений вклад у розвиток митної справи Олександра Олексійовича було відзначено найвищими відомчими відзнаками служби: нагрудним знаком «Почесний митник України», нагрудним знаком «За сумлінну службу в митних органах України», нагрудним знаком «За сумлінну службу в митних органах України» III ступеня, пам’ятним нагрудним знаком «15 років митній службі України», нагрудним знаком «За звитягу» II ступеня, нагрудним знаком «За сумлінну службу в митних органах України» II ступеня, нагрудним знаком «Відмінний митник» I ступеня.
«Наша плідна робота з Олександром Олексійовичем назавжди в моїй пам’яті. Він був грамотним, досвідченим. Мені здається не було жодного питання, на яке б він не міг дати висококваліфіковану відповідь. Його знання, досвід, поради це безцінний скарб для мене. Пам’ятаю нашу співпрацю над Митним кодексом України 2012 року. Наші дебати в профільному Комітеті Верховної Ради України з питань, що відносяться до напрямку протидії контрабанді та митним правопорушенням. Згадую наші відрядження до митниць з тематичними перевірками. Особисто для мене він був не просто колегою, він був наставником в багатьох питаннях, а також справжнім другом. Мені його дуже не вистачає…», - Вікторія Ніколаєва (Гойко).
«Олександр Олексійович був для мене не тільки наставником, а і добрим другом. Його юридичний досвід дозволяв відчувати себе впевнено у будь-якій ситуації, чи то під час підготовки службових документів або під час численних відряджень з тематичними перевірками. Згадую його захоплення кулінарними рецептами, які до цього часу використовуються в нашій родині», -Олександр Бевза.
«За час роботи разом з Олександром Олексійовичем в одному відділу стверджую, що він був надзвичайно щирою, порядною та відповідальною людиною. Колегою з притаманними йому рисами співчуття та справедливості, обумовленими досвідом, набутим під час участі в бойових діях в Афганістані. На високому рівні він розв’язував проблемні питання або складні ситуації, що виникали в практичній роботі. Особисто для мене він залишиться авторитетною людини, досвід якого варто наслідувати», - Олександр Ошовський.
«Є така думка, що чим далі від трагічних і сумних подій, тим менше болить, тим рідше згадується подія чи людина. Але це правило зовсім не працює, коли ми говоримо про Постоюка Олексія Олексійовича.
Дуже часто, коли виникає якесь складне питання, одразу спадає на думку: а що б сказав, що б порадив саме наш Олексійович? Після його загибелі було дуже важко усвідомити, що поруч більше немає людини-інтелектуала, чоловіка з глибокою душею і добрим серцем. Людини - монолітної стіни, де кожна цеглинка складалася з якостей, які робили Олексія Олексійовича унікальною особистістю.
Він був тим, у кого завжди можна було знайти підтримку, допомогу і влучну пораду. Наш Олексійович завжди бачив більше і глибше, міг розв’язати будь-який правовий, та й просто життєвий ребус. Він був учителем, який прагнув передати свої знання та вміння - і справді це робив.
Дуже багато людей завдячують йому за добро, якого Олексійович ніколи не шкодував, а щедро ділився ним з іншими. По життю він був бійцем, ніколи не падав духом і загинув як Герой. Він назавжди залишиться в наших серцях і пам’яті», - Галочка Ганна.