Назавжди в строю: Юрій Богдановський

У кожній професії є люди, на яких тримається колектив. Для Полтавської митниці такою людиною був Юрій Олександрович Богдановський — людина виняткової порядності, яка майже тридцять років свого життя присвятила служінню державі на митному посту. Його шлях — це історія вірності: спочатку професії, а потім — рідній землі.

Юрій прийшов у митну службу ще у 1998 році. Він був фахівцем старого гарту в найкращому розумінні цього слова: відповідальним, точним і людяним. Його колеги з Кременчука та Полтави пам’ятають його як друга, який завжди був готовий підставити плече та поділитися досвідом. За сумлінну працю він був відзначений численними нагородами, серед яких Подяка та Грамота Державної митної служби України.

З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій Олександрович змінив цивільну форму на військовий піксель. З березня 2022 року він боронив незалежність України у лавах Збройних Сил. Тривалий час серця близьких та колег стискалися від невідомості — Юрій вважався зниклим безвісти. Проте дива не сталося: він повернувся додому «на щиті», залишивши по собі біль непоправної втрати та водночас безмежну гордість за його подвиг.

Юрій Богдановський залишиться в пам’яті як добрий, щирий і глибоко порядний чоловік. Його життя — це приклад того, як можна десятиліттями чесно працювати на благо країни, а в критичний момент — без вагань стати на її захист.

«Він випромінював тепло і спокій. Для нас він був не просто колегою, а справжнім другом і надійним побратимом. Його відсутність — це порожнеча, яку неможливо заповнити».

Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них у наших серцях. Світла та вічна пам’ять нашому колезі-захиснику.