Закон України від 08 вересня 2005 року № 2860-IV «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» (далі – Закон) визначає особливий правовий режим експорту та реалізації лісо- та пиломатеріалів (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2860-15#Text).

Вивезення за межі митної території України лісоматеріалів та пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев заборонено (стаття 2 Закону).

Цінні та рідкісні породи дерев – акація, берека, вишня, груша, горіх, каштан, тис ягідний, черешня, явір, ялівець (стаття 1 Закону). 

Тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, – з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни – з 1 січня 2017 року (частина перша статті 21 Закону).

Звертаємо увагу, що випуск у митний режим експорту лісо- та пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 21 Закону, здійснюється митним органом на підставі сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України (частина сьома статті 3 Закону).

З питань видачі сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій радимо звертатися до Державного агентства лісових ресурсів України (https://forest.gov.ua).

Списки товарів військового призначення та подвійного використання затверджені Кабінетом Міністрів України.

Так, Список товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення». 

Єдиний список товарів подвійного використання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання».

Міжнародні передачі товарів, що наведені у згаданих вище списках, у своїй більшості здійснюються за дозвільними документами Державної служби експортного контролю України.

При цьому, БПЛА та їх комплектуючи наведені, як у Списку товарів військового призначення, так й у Єдиному списку товарів подвійного використання.

Тобто, окрім цивільних БПЛА існують ще й БПЛА які за своїми технічними характеристиками можуть бути віднесені до:

БПЛА подвійного використання (позиції «9А012.а» та «9А112» до Єдиного списку товарів подвійного використання;

БПЛА військового призначення (позиції «ML10» та «ML10.c» Списку товарів військового призначення).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2022 року № 1378 затверджено «Перелік товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України» (далі – постанова № 1378).

На період дії воєнного стану, ІМПОРТ усіх БПЛА та комплектуючих до них (як і подвійного використання так і військового призначення) здійснюється  без дозвільних документів Держекспортконтролю.

Виключення становить якщо умовою поставки таких товарів в Україну є оформлення українською стороною державних гарантій (як приклад, коли український імпортер зобов’язаний на вимогу іноземного експортера надати міжнародний імпортний сертифікат) або БПЛА, містять у своєму складі виріб, віднесений до позицій ML1.a, ML1.b, ML1.c, ML2.a, ML4.a додатка до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807.

Митним кодексом України регламентовано, що на період дії воєнного стану в Україні, пропуск через митний кордон, митний контроль та митне оформлення, зокрема, БПЛА здійснюються у першочерговому порядку.

Інформація про звільнення від сплати митних платежів при ввезенні на митну територію України БПЛА з метою вільного обігу розміщена на офіційному сайті Держмитслужби за адресою: customs.gov.ua/news/zagalne-20/post/pro-zvilnennia-vid-splati-mitnikh-platezhiv-pri-vvezenni-na-mitnu-teritoriiu-ukraini-bezpilotnikh-litalnikh-aparativ-z-metoiu-vilnogo-obigu-1223.

Ліцензування – це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров'я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню визначено у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема, зовнішньоекономічна діяльність відповідно до статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Види ліцензій, що можуть застосовуватися, також визначено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (Мінекономіки), з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Довідково: на сьогодні переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2023 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1466.

Звертаємо увагу, що випуск у відповідний митний режим товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, здійснюється митними органами на підставі відповідної ліцензії, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

У разі застосування захисних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

В цьому випадку квотування імпорту в Україну товарів, що є об’єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі Мінекономіки спеціальних ліцензій. Випуск у вільний обіг на митній території України товару, який є об’єктом спеціальних заходів, здійснюється митним органом на підставі спеціальної ліцензії, отриманої від Мінекономіки з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

Довідково: дивись Рішення Комісії від 02.07.2018 № СП-391/2018/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту», від 27.08.2021 № СП-500/2021/4411-03 та від 02.11.2022 № СП-539/2022/441-01.

Пропонуємо при плануванні зовнішньоекономічних операцій обов’язково ознайомитись з приписами зазначених нормативно-правових актів.  

У відповідності до вимог пункту 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, видача дозволів, зокрема, на перевезення вогнепальної зброї (нарізної воєнних зразків, несучасної стрілецької, спортивної, навчальної, охолощеної, мисливської нарізної і гладкоствольної), бойових припасів до неї, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, здійснюється у порядку, визначеному МВС.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі – Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи (підрозділи) поліції відповідно до законодавства України приймають рішення про надання, зокрема, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам господарювання дозволів на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України, транзит через територію України) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пневматичної зброї тощо.

Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що за результатами розгляду поданих заявником документів орган (підрозділ) поліції приймає рішення (далі – Рішення). Рішення приймається у формі електронного документа, на який накладається кваліфікований електронний підпис.

На підставі Рішення в функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (далі – ЄРЗ) формується відповідний запис , зокрема про надання дозволу або відмову в його наданні.

Відповідно до пункту 2.3.1 Інструкції рішення на придбання, перевезення через митний кордон України, транзит через територію України вогнепальної, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, бойових припасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів і речовин міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам господарювання, а також іноземним суб’єктам господарювання на підставі відповідних договорів приймаються уповноваженим підрозділом із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією (УП ЦОУП).

Згідно з пункту 2.3.2 Інструкції рішення на перевезення через митний кордон України мисливської вогнепальної зброї, основних частин зброї, бойових припасів до неї, пневматичної, холодної та охолощеної зброї громадянами України приймаються уповноважений підрозділ з контролю за обігом зброї та дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві (далі – УП ГУНП).

Пунктом 10.6 Інструкції визначено вичерпний перелік документів, які подаються уповноваженою особою (представником) підприємства, установи, організації для прийняття рішення про надання дозволу на перевезення через митний кордон України вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв та патронів до них.

Відповідно до пункту 12.14 Інструкції вогнепальна мисливська зброя, боєприпаси до неї, основні частини зброї, пневматична, холодна, охолощена зброя, пристрої та патрони до них перевозяться її власниками через митний кордон України на підставі дозволу, який надається УП ГУНП, УП ЦОУП.

Разом з цим, пунктом 8.13 Інструкції визначено, що мисливська та спортивна вогнепальна зброя може оснащуватися аксесуарами (монтажні кріплення, сошки, затильники, оптичні або коліматорні приціли, глушники звуку пострілу, освітлювальні пристрої, полум’ягасники тощо) та іншими спеціальними комплектувальними виробами (ложа чи їх окремі частини, з’ємні магазини (обойми), затворні рами, ударно-спускові механізми, зібрані у блок або комплект деталей тощо), які спеціально призначені для використання разом зі зброєю та застосування у її складі, однак не виконують без поєднання з іншими частинами самостійної функції. 

Зокрема, перевезення аксесуарів та спеціальних комплектувальних виробів здійснюється в загальному порядку, без отримання дозволу.

Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, на період воєнного стану, здійснюється у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі – постанова № 174).

Абзацом першим пункту 1 постанови № 174 визначено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги, зокрема, безпілотних літальних апаратів та їх частин цивільного призначення та подвійного використання від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 (далі – декларація) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів, зазначених у абзаці п’ятому цього пункту.

Безпілотні літальні апарати та їх частин, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого постанови № 174, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Тобто, на період дії воєнного стану, ввезення в Україну в якості гуманітарної допомоги, безпілотних літальних апаратів цивільного призначення та подвійного використання, здійснюється за умови подання до митних органів в паперовій або електронній формі декларації.

Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, наведених у додатку 2 до постанови № 174, зокрема безпілотних літальних апаратів (квадрокоптерів) військового призначення, здійснюється за наявності подання до митних органів декларації та гарантійного листа кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, форма якого, наведена у додатку 3 до постанови № 174.

Електронні інформаційні ресурси митних органів – систематизована інформація, що включає дані в електронному вигляді, право на володіння, використання або розпорядження якими належить митним органам відповідно до закону та які створені, отримані (у тому числі з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, а також інших документах, у тому числі отриманих відповідно до міжнародних договорів України), обліковані, оброблені та зберігаються на матеріальних носіях та/або відображені за допомогою інформаційних технологій.

Відомості про володільця персональних даних:

Володільцем персональних даних є Державна митна служба України – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Контакти

Правові підстави обробки персональних даних:

Митний кодекс України

Закон України «Про звернення громадян»

Закон України «Про доступ до публічної інформації»

Закон України «Про захист персональних даних»

Мета обробки персональних даних:

здійснення митної справи;

розгляд звернень громадян та запитів на інформацію.

Склад та зміст персональних даних:

Ідентифікаційні дані громадянина – суб’єкта персональних даних:

прізвище, ім’я, по батькові;

дата народження;

серія та номер паспорта, дата та місце його видачі;

реєстраційний номер облікового номеру платника податку;

місце реєстрації (проживання) та роботи;

відомості про засоби зв’язку (адреса електронної пошти, номер телефону).

Відомості, що збираються митними органами з метою здійснення митної справи.

Відповідно до статті 11 Митного кодексу України обробка персональних даних осіб, відомості про яких отримані митними органами, здійснюється без згоди таких осіб.

Доступ до персональних даних третій особі надається:

за згодою суб’єкта персональних даних;

відповідно до вимог закону.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» треті особи зобов’язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19⁶ Митного кодексу України розгляд заяви та документів, поданих для прийняття рішення за результатами перегляду рішення щодо реєстрації гаранта здійснюється протягом 30 днів.

Частинами п’ятою та шостою статті 19⁶ Митного кодексу України встановлені умови та підстави продовження строків прийняття рішення про перегляд рішення щодо реєстрації гаранта.

Україна реформує митну систему відповідно до норм ЄС. Спільний транзит – одне з ключових питань економічної інтеграції між Україною та ЄС. Приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту (Convention on a common transit procedure – CCTP) – зобов’язання України за економічною частиною Угоди про асоціацію з ЄС. Приєднання до Конвенції відбулось за допомогою ЄС, зокрема, через програми EU4PFM, RST.

Питання процедури спільного транзиту в Україні регулюються та керуються безпосередньо положеннями Конвенції про процедуру спільного транзиту, а також  нормативно-правовими актами, розробленими з метою виконання положень Конвенції. Із повним переліком нормативно-правових актів можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Нормативно-правова база» розділу «Спільний транзит (NCTS)».

Наразі до Конвенції про процедуру спільного транзиту входять 36 країн. Серед них країни ЄС, країни Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), Велика Британія, Туреччина, Північна Македонія, Сербія, а також Україна (з 01.10.2022 року).

Конвенція про процедуру спільного транзиту – основа для транзитного переміщення товарів між країнами-учасницями Конвенції. Положення Конвенції допомагають значно спростити такі переміщення. Перевезення товарів здійснюється в рамках однієї транзитної процедури, від митниці відправлення в одній країні до митниці призначення в іншій країні (і) за однією транзитною декларацією, (іі) під забезпеченням однією фінансовою гарантією (така гарантія діє на території усіх країн-учасниць Конвенції).

З 1 жовтня 2022 року у зв’язку із приєднанням України до Конвенції про процедуру спільного транзиту встановлені єдині правила регулювання транзитних операцій (транзиту) в Україні та ЄС, що визначені Конвенцією.

NCTS з’єднує митні служби в країнах-учасницях Конвенції, дозволяючи обмінюватися митними даними. Це дозволяє забезпечувати належний контроль за транзитними товарами, сприяє запобіганню шахрайству, а також підвищує ефективність використання людських ресурсів. Приєднання до Конвенції дозволяє Україні обмінюватися митною інформацією із 35 країнами. 

Після приєднання до Конвенції (з 01.10.2022), митниці ЄС і України мають в системі один транзитний документ. Це означає, що  можна перевірити чи товар, який вивезений підприємством з ЄС, відповідає тому, який було ввезено на митну територію України. Звісно це підвищить і рівень боротьби з шахрайством, пов’язаний з підміною  супровідних документів.

Таким чином, приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту, що реалізується за допомогою такого інструменту, як NCTS, є додатковим заходом боротьби із шахрайством, зі сторони нечесного бізнесу, який ухиляється від сплати митних платежів. 

Зараз в Україні діє національна система контролю доставки товарів, в рамках якої для контролю доставки товарів використовуються попередні митні декларації типу ЕЕ, транзитні декларації типу ТР та експортні декларації типу ЕК (при вивезенні товарів з митної території України). Перехід на умови, передбачені процедурою спільного транзиту, відбуватиметься не одномоментно, а поступово.

Так, під час Пілотного проекту (тривав з листопада 2020 року по березень 2021 року) бізнес, який брав участь у пілотному проекті, заповнював обидві декларації (ЕЕ та T1UA). Після переходу до етапу національного застосування NCTS (з березня 2021 року до жовтня 2022 року), обидві системи діяли одночасно; бізнес самостійно обирав, яку митну декларацію він хоче подати при транзиті товарів. 

У зв’язку з приєднанням України до Конвенції про процедуру спільного транзиту та початком міжнародного застосування NCTS (з жовтня 2022 року) у компаній є можливість використовувати діючу національну систему контролю доставки товарів. Однак за деякий час, оскільки нова система надає більше переваг, а умови для роботи в обох системах будуть вирівняні (зокрема, щодо необхідності гарантування переміщення товарів, скасування з 7 листопада 2023 року можливості оформлення товарів у режимах імпорту або експорту без заїзду у зону митного контролю при звичайній процедурі), бізнес повністю мігрує до нової системи (NCTS), після чого «стара» система припинить існування.

Порядок заповнення декларацій Т1 визначається Доповненням ІІІ до Конвенції про процедуру спільного транзиту та наказом Міністерства фінансів України від 07.10.2022 № 325 «Про затвердження Порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України». Окрім того, на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Методичні та навчальні матеріали» розділу «Спільний транзит (NCTS)» розміщено Методичні рекомендації щодо заповнення митної декларації на товари, поміщені у митний режим транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту, які містять детальну покрокову інструкцію заповнення декларацій T1 на Порталі трейдера, а також можуть використовуватись при заповненні декларацій T1 із використанням брокерського програмного забезпечення.

Портал трейдера для подання декларацій T1 розміщено за посиланням https://commontransit.customs.gov.ua/trader/.

Для отримання первинного логіна та паролю для роботи з NCTS компанія має скористатися функціоналом розділу NCTS в Особистому кабінеті.

Отримані логін та пароль адміністратора можуть в подальшому використовуватися компанією для надання доступу іншим користувачам компанії через функціонал Порталу трейдера щодо управління користувачами або групами користувачів.

Як TIN при роботі з NCTS використовується обліковий номер компанії, отриманий відповідно до статті 455 Митного кодексу України та Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2015 № 552, який має структуру UA100ХХХХХХХХ, де ХХХХХХХХ – 8-значний код ЄДРПОУ для юридичних осіб, або UA0ХХХХХХХХХХ, де ХХХХХХХХХХ – 10-значний реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб.

Якщо компанія надає послуги з декларування товарів та включена Держмитслужбою до реєстру підприємств, яким надано дозвіл на провадження митної брокерської діяльності, про це обов'язково має бути зазначено при отриманні первинного логіна та паролю у розділі NCTS шляхом проставлення відповідної відмітки.

З питань, що стосуються застосування процедури спільного транзиту та NCTS, Ви можете звернутися до Служби підтримки із використанням функціоналу Модуля технічної підтримки користувачів.

У разі відсутності у користувача можливості подати запит за допомогою Модуля, Служба підтримки приймає запити:

на електронну поштову скриньку HelpDesk_NCTS@customs.gov.ua, або за номерами телефонів:

 +380 (44) 481-18-07

+380 (44) 481-19-14

+380 (44) 481-19-16

 +380 (66) 468-34-85 (Viber, What’s app, Telegram)

+380 (63) 060-84-54 (Telegram, What’s app)

+380 (68) 227-33-83

З  20:00 до 08:00  години у робочі дні , у вихідні  та святкові дні запити щодо усунення критичних технічних проблем роботи NCTS приймаються на електронну поштову скриньку ncts-monitoring@customs.gov.ua.

Більш детальна інформація щодо роботи Служби підтримки розміщена на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Служба підтримки» розділу «Спільний транзит (NCTS)».

Відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту суб'єктом процедури є особа, яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація. 

Суб’єкт процедури несе відповідальність за:

- пред’явлення митниці призначення товарів у незмінному стані та необхідної інформації до завершення встановленого терміну та у відповідності до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації;

- дотримання митних положень, що стосуються процедури спільного транзиту;

- якщо інше не передбачено Конвенцією, надання гарантії для забезпечення сплати суми боргу, який може виникнути щодо товарів.

Оформлення декларацій T1 можливе в усіх пунктах пропуску та підрозділах митного оформлення митниць Держмитслужби.

Усі товари, які поміщаються під процедуру спільного транзиту, підлягають гарантуванню. 

Питання гарантування при процедурі спільного транзиту регулюється Конвенцією про процедуру спільного транзиту. Так, статтею 10(1) Конвенції визначено, що суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту.

При цьому передбачено, що гарантія може бути індивідуальною або загальною. Під час використання індивідуальної гарантії її сума забезпечує одну транзитну операцію (товари за однією митною декларацією) та не може використовуватися повторно. Загальна гарантія  використовується до кількох транзитних операцій (у тому числі одночасних) щодо кількох митних декларацій, при чому після вивільнення частини зарезервованої частини суми загальної гарантії, така сума стає доступною для наступних транзитних операцій. Загальна гарантія може використовуватися підприємством за умови отримання транзитного спрощення «загальна гарантія» (або різновидів такого спрощення - «загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми чи «звільнення від гарантії»).

Відповідно до пункту 2 статті 194 Митного кодексу України заява для прийняття рішення митним органом та  анкета самооцінки,  інші документи або їх копії, що додаються до заяви, подаються підприємством одним із таких способів:

1) у паперовій формі – особисто або поштовим відправленням з описом вкладення.

Тобто, заяву можна надіслати на адресу канцелярії Державної митної служби України: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, Україна, 04119. 

2) в електронній формі – з використанням систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів із дотриманням вимог законодавства у сферах електронного документообігу, електронних довірчих послуг та захисту інформації.

Тобто, заява може подаватися в електронному вигляді на електронну поштову скриньку  post@customs.gov.ua, за умови її підписання КЕП уповноваженої на це особи

Загальна гарантія є транзитним спрощенням.

Загальна гарантія надається у формі зобов’язання, наданого гарантом, за формою, наведеною в додатку C4 до доповнення III Конвенції. Підтвердження такого зобов’язання зберігається у митниці гарантії протягом строку дії гарантії.

Отриману загальну гарантію суб'єкт процедури має зареєструвати у Держмитслужбі, яка, у випадку застосування цього різновиду гарантій, є митницею гарантії.

Після реєстрації гарантії посадова особа інформує підприємство або його представника про реєстраційний номер гарантії (Guarantee Registration Number – GRN) та 4-значний код доступу до такої гарантії. Для застосування гарантії отриманий GRN та 4-значний код доступу до загальної гарантії повинні зазначатися у відповідних елементах даних  митної декларації T1 під час її заповнення. Детальніше про використання загальної гарантії див. інфографіку.

Під обліковим записом адміністратора можливим є створення додаткових користувачів. У разі використання для подання транзитної декларації брокерського програмного забезпечення користувачі мають бути додані в окрему групу (web-1) 

Після отримання первинного логіна та паролю для роботи з NCTS адміністратор компанії, яка використовує власну реалізацію АРІ для подання декларацій Т1, може додавати нових користувачів. Створення нового користувача здійснюється адміністратором у розділі «Адміністрація», підрозділу «Управління користувачами» у  групі «web-1». Для того, щоб група «web-1» була доступна, компанії необхідно звернутися до Служби підтримки та повідомити  назву компанії, а також код ЄДРПОУ. Після того, як група «web-1» буде додана, адміністратор компанії заповнює поля Логін користувача, Пароль, Перевірити пароль, Повне ім’я та поле на вибір Термін дії або E-mail і натискає кнопку Зберегти. Після цього нові користувачі підприємства зможуть здійснювати вхід за TIN (ідентифікаційний номер компанії), Login і Password, надані адміністратором компанії.

Відстежувати переміщення товарів під процедурою спільного транзиту можна  таким способом:

1) за допомогою програмного забезпечення, яке використовувалося для подання транзитної декларації (брокерське програмне забезпечення);

2) за номером MRN на Порталі Трейдера за посиланням
 https://commontransit.customs.gov.ua/trader/ ;

3) на Веб-сервері europa за посиланням 
 https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/mrn/mrn_home.jsp?Lang=en&Expand=true&MRN= 

Перелік транзитних спрощень, що використовуються для процедури спільного транзиту, та ключові вимоги для їх отримання встановлено розділом ІІІ Конвенції про процедуру спільного транзиту. Детальніше про транзитні спрощення див. інфографіку.

Процедуру та алгоритм проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства, критерії та/або умови надання авторизації на застосування транзитних спрощень визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”

У відповідності до частини четвертої статті 19⁶ Митного кодексу України розгляд заяви про реєстрацію гаранта починається з дня прийняття Держмитслужбою рішення про розгляд заяви. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19⁶ Митного кодексу України Держмитслужба здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття рішення про реєстрацію гаранта, протягом 30 днів. 

Авторизації на застосування транзитних спрощень, що використовуються для процедури спільного транзиту, надаються безоплатно та діють безстроково.

Термін розгляду заяв на отримання авторизацій на застосування транзитних спрощень відрізняється в залежності від того чи підприємство отримує авторизацію вперше (не має жодного підтвердженого критерію) чи уже має діючу авторизацію (має підтверджений той чи інший критерій або декілька).

1) Якщо підприємство отримує авторизацію вперше

Держмитслужба здійснює попередній розгляд поданих підприємством документів протягом 15 днів з дня, наступного за днем реєстрації таких документів у Держмитслужбі. За результатами попереднього розгляду приймається рішення про проведення оцінки відповідності або про відмову у проведенні оцінки відповідності. Копія рішення про проведення оцінки відповідності або рішення про відмову у проведенні оцінки відповідності надсилається підприємству невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення. Оцінка відповідності проводиться протягом 120 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

2) Якщо підприємство має діючу авторизацію

Держмитслужба здійснює попередній розгляд поданих підприємством документів протягом 5 днів з дня, наступного за днем реєстрації таких документів у Держмитслужбі та оцінка відповідності проводиться протягом 15 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

Детальніше про терміни розгляду заяв див. інфографіку .

У відповідності до положень статті 12 Доповнення І до Конвенції про процедуру спільного транзиту гарант є третьою особою, яка має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, та визнана митними органами, що вимагають гарантію.

Статтею 316 Митного кодексу України визначено, що гарантом можуть виступати такі фінансові установи:

1)    банки;

2)    страховики, крім страховиків, які здійснюють страхування життя;

3)    фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності з надання гарантій.

Важливо зазначити, що гарант і суб'єкт процедури не повинні бути однією особою.

Обов’язковою умовою для реєстрації гаранта є відповідність фінансової установи вимогам, визначених статтею 316 Митного кодексу України.

Так, вказаною статтею встановлюються як загальні, так і особливі вимоги для фінансової установи для набуття статусу гаранта.

Загальними вимогами є:

·        бути резидентом України;

·       провадити діяльність з надання фінансових послуг протягом кожного кварталу упродовж останніх 36 місяців;

·        не мати податкового боргу;

не мати простроченої заборгованості перед митними органами за виданими гарантіями, у тому числі заборгованості, що оскаржується в судовому або адміністративному порядку.

Особливі вимоги для банків:

·        мати чинну банківську ліцензію;

·    не мати випадків застосування протягом останніх 12 місяців Національним банком України заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами, віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії чи ліквідації банку;

·   не мати випадків застосування протягом останніх 12 місяців до банку або до власників істотної участі в банку, або до пов’язаних із банком осіб санкцій Україною, іноземними державами (крім держави, визнаної державою - агресором відповідно до законодавства), міждержавними об’єднаннями, міжнародними організаціями;

·   дотримуватися економічних нормативів, встановлених Національним банком України, протягом останніх шести місяців.

Особливі вимоги для страховиків:

·        мати чинну ліцензію на здійснення страхової діяльності за видом страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

·        дотримуватися обов’язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика протягом останніх 36 місяців;

·        мати сформовані страхові резерви у порядку та обсягах, визначених законодавством, протягом останніх 36 місяців;

·    не перебувати у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

·    не мати випадків порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

·     не мати випадків застосування протягом останніх 36 місяців Національним банком України заходів впливу за недотримання нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика.

Абзацом другим параграфу 1 статті 12 Доповнення І до Конвенції про процедуру спільного транзиту передбачено, що гарант зазначає у своєму зобов’язанні адресу для кореспонденції або призначає особу, уповноважену на отримання документів, у кожній країні Договірних сторін, залучених до операції спільного транзиту.

У разі оформлення гарантії, яка діє на території інших країн, гарант зобов’язаний зазначити в гарантії інформацію про уповноважених осіб, які представляють інтереси гаранта в кожній із країн, в яких гарантія може бути застосована.

Таким чином, гаранту необхідно мати адресу для вручення документів в кожній країні, на яку поширюється гарантія, або гарант повинен призначити агента, якщо законодавство країни не передбачає наявність такої адреси. Адреса для вручення документів є адресою здійснення господарської діяльності, зареєстрованою згідно законодавства відповідної країни, за якою компетентні органи можуть здійснювати усі формальності та процедури щодо гаранта у письмовій юридично обов'язковій формі. Призначеним агентом є фізична або юридична особа, що призначається гарантом.

Це гарантуватиме підтверджену доставку письмових повідомлень гаранту та можливість для провадження господарської діяльності та вчинення юридичних дій.

Національним законодавством України передбачено, що гарантії діють на всій митній території України та на території інших країн у випадках, визначених міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (частина сьома статті 310 Митного кодексу України).

Фінансова установа подає до Державної митної служби України заяву про реєстрацію гаранта відповідно до форми, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 квітня 2023 року № 213 «Про деякі питання забезпечення сплати митних платежів».

Звертаємо увагу, що до форми заяви про реєстрацію гаранта додаються пояснення про її заповнення.

Про наявність облікового номеру можливо дізнатись на вебпорталі Держмитслужби за посиланням: https://cabinet.customs.gov.ua/reestr_cli. У разі відсутності перебування на зазначеному обліку фінансової установи, така установа має можливість стати на облік в митних органах у відповідності до Порядку обліку осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2015 № 552.

Частиною п’ятою статті 19⁵ Митного кодексу України встановлено, що за результатами попереднього розгляду митний орган приймає одне з таких рішень:

·        про розгляд заяви - якщо Держмитслужбою встановлено дотримання умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду;

·        про відмову в розгляді заяви - якщо Держмитслужбою встановлено недотримання хоча б однієї з умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду.

В частині сьомій статті 19⁵ Митного кодексу України перелічені обставини, за яких умови, необхідні для прийняття заяви підприємства до розгляду, вважаються недотриманими.

Строк прийняття рішення щодо реєстрації гаранта може бути продовжений з урахуванням умов, визначених частиною п’ятою статті 19⁶ Митного кодексу України, але не більше ніж на 30 днів. 

Відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту (далі- Конвенція) та національного законодавства з питань митної справи розрахунок суми, яка підлягає забезпеченню для кожної окремої транзитної операції (транзитної декларації T1), здійснюється з урахуванням найвищих ставок імпортних митних платежів (без урахування будь-яких пільг та/чи преференцій) на основі кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД на рівні 6 знаків (товарних підпозицій), заявлених у транзитній декларації.

Якщо до  певних товарів, які входять до відповідної товарної підпозиції, застосовуються особливі види мита (спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір), то ставки таких мит також враховуються під час розрахунку суми забезпечення.

Відповідно до статті 16 Конвенції кожна Договірна сторона вживає належних заходів для забезпечення дієвого та гармонійного застосування положень Конвенції. Зважаючи на зазначене, під час розрахунку суми забезпечення для поміщення товарів під процедуру Т1 застосовується диференційований підхід з урахуванням обраного суб’єктом процедури способу гарантування (типу гарантії) та характеру товарів, які поміщуються під процедуру спільного транзиту.

Так, у разі застосування індивідуальної гарантії у формі зобов’язання гаранта враховується, що відповідно до положень Конвенції, відповідальність такого гаранта обмежена виключно сумою наданого ним зобов’язання. При цьому, сума такого зобов’язання не може бути меншою суми забезпечення, розрахованої для окремої транзитної операції  (транзитної декларації). 

У разі застосування суб’єктом процедури індивідуальної гарантії у формі грошової застави, сума забезпечення, розрахована в рамках окремого транзитного переміщення, блокується на єдиному казначейському рахунку такого суб’єкта процедури.

Під час застосування загальної гарантії, розрахована сума забезпечення транзитної операції умовно резервується як частина референтної суми, що встановлена відповідною авторизацією. При цьому, відповідальність гаранта по загальній гарантії перед компетентними (митними) органами залишається на рівні всієї суми наданого ним зобов’язання та не залежить від розрахованої суми забезпечення для кожної окремої транзитної операції.

Водночас, можливі випадки, коли в країні, де виник борг та на користь якої він фактично буде стягуватись, застосовуються вищі ставки митних платежів, ніж в Україні.

Враховуючи вищевикладене та в рамках забезпечення Україною дієвого та гармонійного застосування положень Конвенції, у разі застосування підприємствами для гарантування переміщення товарів під процедурою спільного транзиту індивідуальної гарантії у формі зобов’язання гаранта або у формі грошової застави для мінімізації ризиків несплати боргу (у разі його виникнення) сума забезпечення встановлюється на рівні, який відповідає сумі не менше 50 % вартості всіх задекларованих товарів.

Сума забезпечення незалежно від типу гарантії збільшується для підакцизних товарів, у тому числі з урахуванням ставок митних платежів у країнах, територією яких відбуватиметься транзитне переміщення товарів.

Зважаючи на зазначене, Держмитслужба наголошує, що найбільш прийнятним способом гарантування  (типом гарантії) для  процедури  спільного транзиту є застосування підприємствами загальної гарантії, референтна сума якої одночасно покриває декілька окремих транзитних операцій.

Для отримання авторизації на застосування транзитного спрощення “використання загальної гарантії” підприємство має відповідати критеріям та/або умовам встановлених додатком 1 до Порядку проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”.

Для отримання авторизації на застосування транзитного спрощення “використання загальної гарантії” підприємство подає до Держмитслужби заяву про надання авторизації на застосування транзитного спрощення, анкету самооцінки підприємства, а також розрахунок референтної суми загальної гарантії. Пояснення до заповнення зазначених документів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”.

Упродовж 15 робочих днів з дати реєстрації документів поданих підприємством Держмитслужба здійснює їх попередній розгляд, за результатами якого приймає рішення:

1) про проведення оцінки відповідності; або

2) про відмову у проведенні оцінки відповідності, про що повідомляє підприємство невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

Детальніше про вимоги для отримання спрощення див. інфографіку .

Якщо підприємство претендує на отримання авторизації на застосування транзитного спрощення "використання загальної гарантії", то при розрахунку референтної суми загальної гарантії воно повинно керуватись положеннями статті 74 Конвенції про процедуру спільного транзиту та статті 312-2 Митного кодексу України (далі – МКУ). Тобто одним із зазначених способів, а саме:

1)  якщо підприємство здійснювало оформлення у спільному транзиті та у митниці гарантії наявна інформація про такі оформлення, то розрахунок здійснюється на основі попередніх оформлень. При цьому референтна сума загальної гарантії повинна бути не меншою загальної суми митних платежів, яка може підлягати сплаті, одночасно за всіма операціями з товарами, щодо яких надається загальна гарантія, протягом всього часу перебування товарів під митним контролем;

2) якщо підприємство не здійснювало оформлень у спільному транзиті та у митниці гарантії відсутня інформація про такі оформлення, то враховуючи норми Конвенції про процедуру спільного транзиту (абзац 3 статті 74(2)) розрахунок суми встановлюють на рівні 10000 євро для кожної транзитної операції. При цьому потенційну кількість майбутніх операцій необхідно підтвердити комерційною документацією підприємства.

Авторизація на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» дозволяє покривати суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями одночасно.

На практиці це виглядає так: якщо у суб’єкта процедури є авторизація на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» з певною референтною сумою гарантії (наприклад, 200 тис. євро), і починається транзитна операція (наприклад, на суму 50 тис. євро), то в момент початку цієї транзитної операції сума 50 тис. євро блокується на програмному рівні в електронній системі управління гарантіями. Сума 150 тис. євро залишається доступною для інших операцій. При завершенні процедури відповідна сума розблоковується та може бути використана повторно. 

Так, може. У процедурі спільного транзиту розширюються можливості для ведення бізнесу у брокерів та перевізників. Це нова перспективна сфера застосування їхніх послуг.  Вони можуть бути  не лише брокерами та перевізниками, а й суб’єктами процедури – отримувати транзитне спрощення «використання загальної гарантії» або її видів, чи навіть звільнення від гарантії, а потім надавати таку послугу своїм клієнтам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій” затверджено єдину форму анкети самооцінки підприємства для усіх видів авторизацій.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства критерію та/або умові, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не заповнюється в тій частині, в якій відповідність підприємства критерію та/або умові вже підтверджено.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не подається.

Більше того, якщо підприємство має діючу авторизацію, необхідною умовою надання якої є відповідність усім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів протягом 5 днів, а розгляд заяви та документів протягом 15 днів.

Частиною першою статті 19⁵ Митного кодексу України передбачено, що Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішення, з метою перевірки дотримання фінансовою установою умов, необхідних для прийняття такої заяви до розгляду. Згідно з пунктом         3 частини другої статті 19⁵ Митного кодексу України Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття рішення щодо реєстрації гаранта, протягом 15 днів.

Завертаємо увагу на необхідність дотримання фінансовою установ умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду.

Частиною сьомою статті 19⁵ Митного кодексу України встановлено, що умови, необхідні для прийняття заяви підприємства до розгляду, вважаються недотриманими, у разі якщо:

·        підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 Митного кодексу України;

·        підприємство є нерезидентом;

·        документи, визначені частиною першою статті 19⁴ Митного кодексу України, подано до митного органу, який не має повноважень щодо їх розгляду та прийняття відповідного рішення;

·        подано не всі документи, необхідні для прийняття митним органом рішення, або до таких документів внесено відомості не в повному обсязі з урахуванням виду рішення митного органу, щодо якого подано заяву;

·        заяву складено не за встановленою формою (за наявності відповідної форми) або підписано особою, яка не має на це повноважень;

·   заяву подано для надання авторизації АЕО того самого типу, що була раніше надана підприємству та протягом трьох років до дня подання заяви скасована на підставі невідповідності підприємства критерію, дотримання якого необхідно для надання авторизації АЕО;

·        заяву подано для надання того самого рішення (крім авторизації АЕО), що було надано раніше підприємству та протягом року до дня подання заяви скасовано на підставі недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідності підприємства критеріям та/або умовам для надання рішення;

Відповідно до частини третьої статті 316 Митного кодексу України гарант набуває право на провадження діяльності з видачі гарантій з моменту його внесення до реєстру гарантів, якщо він виконує умови, визначені частиною другою статті 316 Митного кодексу України. 

Фінансова установа подає заяву про зупинення рішення щодо реєстрації гаранта у довільній формі з урахуванням вимог, визначених пунктом 1 частини першої статті 19¹⁵ Митного кодексу України.

Пунктом 1 частини першої статті 19¹⁶ Митного кодексу України передбачено, що рішення Держмитслужби щодо реєстрації гаранта зупиняється на строк, визначений фінансовою установою у заяві, але не більше 90 днів.

Пунктом 1 частини другої статті 19¹⁶ Митного кодексу України встановлено, що строк зупинення рішення щодо реєстрації гаранта може бути продовжений за заявою фінансової установи, але не більше ніж на 30 днів.

Параграфом другим статті 23 Доповнення І до Конвенції про процедуру спільного транзиту передбачено, що Гарант може у будь-який час скасувати своє зобов’язання. Гарант повинен повідомити про таке скасування митницю гарантії.

Скасування зобов’язання, наданого гарантом, не відноситься до товарів, які на момент набрання чинності скасуванням були поміщені під процедуру спільного транзиту на підставі зобов’язання, що скасовується, та продовжують перебувати під нею.

Скасування зобов’язання гарантом набирає чинності на шістнадцятий день з дати, коли гарант повідомив митницю гарантії про скасування.

Так, згідно з частинами третьою та четвертою статті 316¹ Митного кодексу України зупинення, скасування та анулювання реєстрації гаранта не звільняє гаранта від зобов’язань за гарантіями, виданими до моменту прийняття відповідного рішення.

Держмитслужба невідкладно повідомляє гаранта про зупинення або скасування реєстрації гаранта, а також вносить відповідну інформацію до реєстру гарантів та електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності відповідним рішенням.

Фінансова установа подає заяву про скасування рішення щодо реєстрації гаранта у довільній формі. Прийняття рішення про скасування рішення щодо реєстрації гаранта за заявою фінансової установи визначено пунктом 1 частини першої статті 19¹⁷ Митного кодексу України. 

Частиною п’ятою статті 19¹⁴ Митного кодексу України передбачено, що дія рішення щодо реєстрації гаранта під час його перегляду не зупиняється. 

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (далі – Кодекс) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII ГАТТ та є однаковими для всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України. 

Згідно чинного законодавства митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом або уповноваженою ним особою, визначені ним самостійно.

Декларант або уповноважена ним особа зобов’язаний подавати митному органу достовірні відомостей про митну вартість, які повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений статтею 53 Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Кодексу).

Відповідно до статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами: 

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 

в) на основі віднімання вартості; 

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 

ґ) резервного. 

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 58 Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 Кодексу. 

До ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни. Перелік таких витрат визначений частиною десятою статті 58 Кодексу. Крім того, до митної вартості товарів не включаються витрати, зазначені в частині одинадцятій статті 58 Кодексу, якщо вони виділені з ціни товарів.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів із застосуванням основного методу митна вартість за наявності підстав, визначених статтею 58 Кодексу, визначається шляхом послідовного застосування інших методів, передбачених статтями 59-64 Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При застосуванні методу за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів  за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами відповідно, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Ціна договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У випадках, встановлених частиною четвертою-шостою статей 59-60 Кодексу вартість операції коригується з урахуванням зазначених розбіжностей.

При застосуванні методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються на внутрішньому ринку України, скоригована відповідним чином на витрати, понесені в Україні. Перелік таких витрат визначений частиною другою статті 62 Кодексу.

Для визначення митної вартості товарів на основі методу додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум, визначених частиною першою статті 63 Кодексу.

Резервний метод застосовується лише, коли не можуть бути застосовані жоден із зазначених методів. Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому, статтею 64 Кодексу встановлені жорсткі обмеження щодо цього методу – для митної оцінки не можуть використовуватись довільні, фіктивні, мінімальні вартості тощо.

Відповідно до пункту 3 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об’єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.12 № 446. Зазначеним порядком визначено, що у випадку, якщо на момент митного оформлення сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома, то декларант або уповноважена ним особа здійснює розрахунок таких сум виходячи з запланованих показників або прогнозних показників баз роялті.

Зазначені положення національного законодавства повністю відповідають положенням пункту с) частини першої статті 8 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Таким чином, відповідно до законодавства України та зазначеної Угоди роялті та ліцензійні платежі за вказаних умов повинні включатись до митної вартості товарів. Слід зазначити, що існують випадки, коли врахувати роялті достатньо складно при імпорті товарів, зокрема, коли сума таких платежів на момент митного оформлення невідома.

Якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома, то під час визначення митної вартості оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа здійснює розрахунок суми роялті та інших ліцензійних платежів з урахуванням:

1)   запланованих показників, які базуються на сумі роялті та інших ліцензійних платежів, сплаченої за ідентичні товари у попередньому періоді, якщо ліцензійним договором або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності передбачено сплату роялті та інших ліцензійних платежів залежно від отриманого прибутку;

2) прогнозних показників бази роялті та інших ліцензійних платежів, яка використовується для визначення величини роялті та інших ліцензійних платежів відповідно до умов ліцензійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Для підтвердження розрахунку та сплати суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, декларант або уповноважена ним особа подає митному органові ліцензійний договір або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та наявні у нього документи, що підтверджують заявлені числові значення цієї складової частини митної вартості.

Розрахована сума роялті та інших ліцензійних платежів зазначається у декларації митної вартості, яка подається під час митного оформлення оцінюваних товарів.

За результатами фактичної сплати роялті та інших ліцензійних платежів декларант або уповноважена ним особа подає в строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, додаткову декларацію з уточненням митної вартості оцінюваних товарів.

У разі коли фактична сплата роялті та інших ліцензійних платежів здійснюється в строки, що перевищують строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа здійснює заходи, передбачені статтею 50 Податкового кодексу України. 

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Кодексу, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 64 Кодексу митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, зазначене положення не виключає можливості визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях. 

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено (частина перша статті 55 Кодексу):

- неповні та/або 

- недостовірні відомості про митну вартість, в тому числі 

- невірно визначено митну вартість товарів. 

Слід відмітити, що митна вартість вважається невірно визначеною декларантом, а заявлені відомості - неповними (недостовірними) тільки у таких випадках (частина шоста статті 54 Кодексу):

1) невірно проведений розрахунок митної вартості (наприклад, арифметичні помилки, помилки при переведенні курсу), 

2) неподання основних або додаткових документів чи відсутності у цих документах всіх відомостей щодо складових митної вартості або ціни, 

3) невідповідність обраного методу умовам, визначеним Кодексом (наприклад, наявність однієї з умов неможливості застосування основного методу), 

4) надходження інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Будь-яке прийняте рішення про коригування митної вартості повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: 

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Всі обов’язкові вимоги щодо заповнення рішення про коригування митної вартості, зокрема графи 33 рішення, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195. 

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) відповідно до частини другої статті 57 Кодексу.

Зазначений метод не використовується у встановлених Кодексом випадках, а саме:

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 58 метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується у разі, якщо:

1) наявність обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів (частина перша статті 58 Кодексу), за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни наявні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів(частина перша статті 58 Кодексу);

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина перша статті 58 Кодексу);

4) покупець і продавець пов'язані між собою особи та ці відносини вплинули на ціну товарів (частина перша статті 58 Кодексу);

5) використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості (частина друга статті 58 Кодексу)

- не підтверджені документально 

- не визначені кількісно і достовірні 

- відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

6) відсутній продаж на експорт (частина четверта статті 58 Кодексу). 

 Частиною п’ятою статті 54 Кодексу за митним органом, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, закріплено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу).

Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на підставі їх здійснює оплату. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі. 

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Рахунок проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов’язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата тощо.

В залежності від законодавства кожної держави рахунок-фактура, окрім вимог про сплату товару, може виконувати різноманітні функції. Наприклад, в країнах ЄС рахунок-фактура використовується для підтвердження сплати ПДВ та акцизного податку. В загальному випадку, рахунок-фактура це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність. 

Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. 

Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Щодо наявності підпису керівника підприємства на інвойсі інформуємо. Відповідно до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 1983 року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» рахунок має місце для підписів та інших видів підтвердження автентичності, коли вони необхідні.

Міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала. 

Разом з тим, якщо положеннями зовнішньоекономічної угоди передбачено, що рахунок-фактура, є невід’ємною частиною угоди, рахунок-фактура повинен бути затверджений згідно з вимогами, які передбачені до затвердження такої угоди.

Таким чином, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 Кодексу (стаття 255 Кодексу).

Строк, зазначений у частині першій статті 255 Кодексу, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 Кодексу.

Таким чином, у разі подання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів або письмової відмови від їх подання митне оформлення, в тому числі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, приймається в строки передбачені частиною першою статті 255 Кодексу.

Розбіжності в документах – це невідповідність відомостей які містяться в поданих для підтвердження заявленої митної вартості документах.

Якщо документи містять суперечливі, несумісні за змістом дані (невідповідність в заявленому та наявному в документах класифікаційному коді товару, умовах поставки та оплати, кількості товару, артикулах товару, в номерах і датах документів тощо), це розцінюється як наявність розбіжностей в документах. 

Зрозуміло, що перелічити всі можливі випадки, коли документи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх автентичності, містять будь-які розбіжності, неможливо. Саме з метою спростування сумнівів, що виникли, підтвердження заявлених відомостей, митний орган вимагає подання додаткових документів. 

Частиною п’ятою статті 54 Кодексу передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Статтею 17 Угоди про застосування статті  VII ГАТТ (далі – Угода), згода на обов’язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Таким чином, і законодавством України, і міжнародним законодавством передбачено право митного органу для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів запитувати додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 52 Кодексу надання (за наявності) додаткових відомостей у разі потреби уточнення інформації є правом декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, відповідно до положень Кодексу надання додаткових документів не є обов’язком декларанта або уповноваженої ним особи.  Декларант або уповноважена ним особа має право вибору: надати митному органу запитувані додаткові документи чи відмовитись від їх подання у разі небажання їх подати або їх відсутності. Разом з тим, необхідно враховувати, що відмова від подання додаткових документів позбавляє митний орган можливості переконатися, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні, що присутні всі складові митної вартості, які є обов’язковими при її обчисленні.

Вогнепальна зброя, крім зброї армійських зразків, заряджені патрони до неї, пневматична та холодна зброя громадянами України перевозяться через державний кордон України:

- громадянами України на підставі дозволів МВС, ГУМВС, УМВС України;

- іноземними громадянами - тільки за дозволом МВС України

Громадяни можуть ввозити на митну територію України лікарські засоби, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:

- у кількості, що не перевищує 5 упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини);

- у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на такий лікарський засіб, виданому на ім'я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров'я.

Громадяни (батьки або особи, які їх замінюють, та/або уповноважена ними особа, інші члени сім'ї та родичі) можуть ввозити на митну територію України продукти спеціального дитячого харчування, які не виробляються (не реалізуються в Україні) для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:

- у кількості, що не перевищує 5 упаковок (банок) кожного найменування на одну особу;

- у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на продукти спеціального дитячого харчування, виданому на ім'я дитини та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров'я, за умови пред'явлення документів, що засвідчують родинні зв'язки з хворою дитиною, або іншого документа, який підтверджує повноваження особи на такі дії.

Громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах:

- в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, — у кількості не більше, ніж 1 упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кг, кожного найменування на одну особу;

- без упаковки — у кількості, що не перевищує 2 кг кожного найменування на одну особу;

- без упаковки — неподільного продукту, готового до безпосереднього вживання, у кількості не більше ніж по одному найменуванню на одну особу;

Під час ввезення громадянами на митну територію України зазначених харчових продуктів здійснюється їх декларування (шляхом вчинення дій, усно або письмово за бажанням власника таких продуктів або на вимогу посадової особи митниці).

Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях із розрахунку на одну особу:

- 200 сигарет або 50 сигар чи 250 г тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;
- 5 літрів пива, 2 літра вина, 1 літр міцних ( із вмістом спитру більш як 22 %) алкогольних напоїв.

Через «ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР»:

Не підлягають письмовому декларуванню:
Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро:

- не оподатковуються митними платежами;
- не підпадають під установлені законодавством заборони та/або обмеження

Через «ЧЕРВОНИЙ КОРИДОР»:

Письмове декларування в порядку, встановленому для громадян:

а) Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро:

- на які встановлено вивізне мито (із сплатою вивізного мита);

- та/або на які відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та оформлення (із поданням відповідних документів).

б) Товари, сумарна сума яких в еквіваленті перевищує 10000 євро, які:

- вивозяться у зв’язку із виїздом за межі України на постійне місце проживання;
- тимчасово вивозяться громадянами-резидентами під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;

- входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента;

- були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення;

- одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів, нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України.

Письмове декларування з поданням митної декларації, передбаченої для підприємств

Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму в еквіваленті 10000 євро.

Фізична особа-резидент:

- до 10000 євро без письмового декларування;

- Понад 10000 євро за умови письмового декларування в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках та придбання особою банківських металів у банках та/або Національному банку на суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.
Строк дії таких документів – 90 календарних днів починаючи із дня видачі.

Фізична особа-нерезидент:

- до 10000 євро без письмового декларування;

- понад 10000 євро за умови письмового декларування в повному обсязі. При цьому сума готівки, що вивозиться за межі України, не повинна перевищувати суми готівки, письмово задекларованої митному органові при ввезенні в Україну.

- у разі ввезення громадянами не частіше одного разу протягом доби товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро;

- у разі ввезення громадянами не частіше одного разу протягом доби товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг;
- у разі надходження на адреси громадян товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує 100 євро.

- у разі ввезення громадянами не частіше одного разу протягом доби товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро;

- якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 500 євро, базою оподаткування є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро, з урахуванням мита, що підлягає сплаті;

- якщо сумарна вага товарів перевищує 50 кг, базою оподаткування є сумарна фактурна вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг, з урахуванням мита, що підлягає сплаті;

- за відсутності особи в Україні менше, ніж 24 години або в'їзду в Україну частіше одного разу протягом 72 годин, базою оподаткування є частина сумарної фактурної вартості таких товарів, що перевищує еквівалент 50 є, з урахуванням мита, що підлягає сплаті;

- якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, оподатковуються: ввізним митом за ставкою 10 %;

- якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 100 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, оподатковуються: податком на додану вартість за ставкою 20%;
- базою оподаткування є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро.

- через пункти пропуску, відкриті для повітряного сполучення, в супроводжуваному багажі та ручній поклажі.

- через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску  в супроводжуваному багажі або ручній поклажі.

- пересилання товарів (крім підакцизних), що надходять на адресу одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, у неcупроводжуваному багажі.