міжнародна співпраця

 Управління міжнародної співпраці   

Управління міжнародної співпраці координує та забезпечує здійснення міжнародного співробітництва з питань митної справи в Державній митній службі України.

    Основними напрямками та завданнями Управління є:

  • розробка пропозицій до проєктів міжнародних договорів з питань митної справи, організація їх укладання та здійснення аналізу виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України, а також припинення та/або зупинення їх дії

  • організація взаємодії та обміну інформацією з митними адміністраціями інших держав згідно із законодавством України та міжнародними договорами

  • організація, налагодження, здійснення міжнародного співробітництва та заходів щодо виконання зобов’язань у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції з питань, що належать до компетенції Держмитслужби

  • забезпечення співпраці з проєктами міжнародної технічної допомоги

  • співпраця з іноземними донорськими, міжнародними фінансовими організаціями та Секретаріатом Кабінету Міністрів України щодо залучення і використання міжнародної технічної та фінансової допомоги

  • здійснення комунікації з іншими неурядовими міжнародними організаціями

  • організація протокольного забезпечення міжнародних заходів щодо прийому іноземних делегацій у Держмитслужбі, зустрічах з іноземними та міжнародними організаціями та їх представниками, заходів щодо закордонних відряджень співробітників.

Європейське бюро з питань боротьби з шахрайством (OLAF) заснована в 1999 році з метою підвищення ефективності діяльності, спрямованої на протидію шахрайству та іншим протиправним діям. Бюро створено відповідно до Рішення Європейської Комісії (ЄК) №1999/352/EC від 28 квітня 1999 року, як структурна одиниця ЄК з незалежним статусом у проведенні розслідувань, пов’язаних із шахрайством. Порядок діяльності ОЛАФ визначається двома Регламентами (№1073/1999 та № 1074/1999 від 25 травня 1999 року) та міжінституційною Угодою Європейського Парламенту, Ради ЄС та ЄК.

Повноваження:

  • здійснює зовнішні адміністративні розслідування у частині боротьби з шахрайством, корупцією та іншою протиправною діяльністю, яка завдає шкоди фінансовим інтересам ЄС, та з метою протидії шахрайству та порушенням законодавства ЄС;

  • здійснює внутрішні розслідування:

  • з метою боротьби з шахрайством, корупцією та іншими протиправними діями, що завдають шкоди фінансовим інтересам ЄС;

  • у випадках серйозного недотримання чиновниками ЄС службових обов’язків, наслідком чого є притягнення їх до дисциплінарної або кримінальної відповідальності;

  • у випадках недотримання своїх обов’язків членами інституцій, органів, агентств ЄС або їхнім персоналом, коли такі випадки не підпадають під дію Правил персоналу ЄС;

  • здійснює розслідування з інших питань на запит інституцій та органів ЄС; 

  • сприяє зміцненню співробітництва між державами-членами у галузі попередження шахрайства;

  • розробляє стратегії боротьби з шахрайством (готує законодавчі та розпорядчі ініціативи в межах компетенції);

  • здійснює оперативну діяльність у боротьбі з шахрайством (розвиток інфраструктури, збір та аналіз інформації, надання технічної допомоги);

  • підтримує прямі зв’язки з поліцейськими, судовими та митними органами;

  • представляє Європейську Комісію у питаннях протидії шахрайству.

Розслідування:

Регламенти ЄС регулюють розслідування OLAF відносно Європейського Союзу та Європейського співтовариства з атомної енергії та визначають основні функції та організаційні питання здійснення адміністративних розслідувань OLAF.

Зовнішні розслідування у частині перевірок на місці, які входять до компетенції ЄК, здійснюються OLAF відповідно до Регламентів ЄС.

У частині здійснення внутрішніх розслідувань OLAF уповноважений на безпосередній і такий, що не потребує попереднього інформування, доступ до будь-якої інформації, яка знаходиться у розпорядженні інституцій, органів або агентств ЄС, а також на отримання інформації усно від будь-якої залученої до розслідування особи та здійснення перевірок на місці.

Будь-яка інформація, що передається OLAF, захищається згідно законодавства ЄС про захист персональних даних.

За результатами розслідування OLAF готує звіт, який включає рекомендації щодо подальших дій. Звіт надсилається державі-члену ЄС у випадку зовнішнього розслідування та інституції, органу або агентства ЄС - у випадку внутрішнього розслідування.

Враховуючи прямі зв’язки OLAF з національними поліціями та судовими органами, під час розслідування інформація також може надсилатися до компетентних органів заінтересованих держав-членів та органів ЄС.

Роботу ОЛАФ контролює Наглядовий Комітет, до складу якого входять 5 незалежних осіб, призначених за спільною згодою Європейського Парламенту, Ради ЄС та Європейської Комісії.

Офіс продовжує активну взаємодію з партнерами на рівні ЄС і з третіми країнами, в тому числі з Україною (в рамках підписаної 6 червня 2013 року Домовленості про співробітництво у протидії незаконному переміщенню тютюнових виробів). 

Основні елементи такого співробітництва:

  • обмін інформацією;

  • оперативна допомога і проведення спільних розслідувань;

  • технічна допомогу;

  • доступ до інформаційних систем і баз даних;

  • стратегічний аналіз;

  • підготовка кадрів та обмін інформацією.

    Світова організація торгівлі (СОТ) – єдина міжнародна організація, що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами. Її головна функція – забезпечувати, щоб торгівля відбувалася настільки легко, передбачувано і вільно, наскільки можливо.

    Факти про СОТ:

  • Місце розташування: Женева, Швейцарія

  • Дата заснування: 1 січня 1995 року

  • Створена: за результатами переговорів Уругвайського раунду (1986 – 1994 рр.)

  • Члени: 164 країни (станом на січень 2017 року)

  • Бюджет: 197,204 млн. швейцарських франків на 2015 рік

  • Генеральний директор: Роберто Азеведо (генеральний директор)

    Членство в організації

Відповідно до Угоди про заснування СОТ країнами-засновниками Організації стали всі договірні Сторони – учасники ГАТТ (128 держав), що надали списки зобов'язань щодо товарів і послуг і ратифікували пакет угод Уругвайського раунду.

В даний час повноправними учасниками СОТ є 164 країни, в тому числі і Україна. 22 держави мають статус спостерігача у СОТ.

Усі країни-члени СОТ приймають зобов'язання щодо виконання основних угод і юридичних документів, об'єднаних терміном "Багатосторонні торговельні угоди". Таким чином, із правової точки зору система СОТ являє собою своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється понад 97% усієї світової торгівлі товарами і послугами.

Пакет угод Уругвайського раунду поєднує за сукупністю більш 50 багатосторонніх торговельних угод і інших правових документів, основними з яких є Угода про заснування СОТ і додані до неї багатосторонні торговельні угоди, зокрема:

    Угода про спрощення процедур торгівлі 

Основні цілі Угода про спрощення процедур торгівлі, які визначають зобов’язання країн-учасниць - зменшення часу та вартості митного контролю, підвищення прозорості та ефективності операцій державних органів, збільшення торговельних потоків, державних доходів і прямих іноземних інвестицій, зниження рівня корупції, розширення співпраці між учасниками приватного

7 грудня 2013 року члени Світової організації торгівлі завершили переговори щодо УСПТ. 27 листопада 2014 року Генеральна рада СОТ офіційно прийняла Протокол про доповнення Угоди про заснування СОТ Угодою про спрощення процедур торгівлі.

Угода набрала чинності після її ратифікації двома третинами членів СОТ (110 із 164), що відбулось 22 лютого 2017 року.

Україна ратифікувала Угоду про спрощення процедур торгівлі 04.11.2015 (Закон України «Про ратифікацію Протоколу про внесення змін до Марракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі» від 04.11.2015 № 745-VIII), що значно поліпшило її імідж в СОТ та стало сигналом для міжнародного торговельного та інвестиційного співтовариства про серйозність намірів України поліпшити свій торговельний та інвестиційний клімат.

Період, необхідний для імплементації Угоди про спрощення процедур торгівлі та набрання чинності окремими положеннями, визначається індивідуально для кожної країни, в залежності від стану економічного розвитку (країна, що розвивається чи найменш розвинута країна) та від категорії зобов’язань.

З метою імплементації положень Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі, здійснення внутрішньої координації між центральними органами виконавчої влади з питань імплементації Угоди про спрощення процедур торгівлі та на виконання пункту 7.1постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 455 «Про утворення Ради з міжнародної торгівлі» створено Робочу групу із спрощення процедур торгівлі Ради з міжнародної торгівлі з покладанням на неї функцій національного комітету з питань спрощення процедур торгівлі відповідно до статті 23.2 Угоди про спрощення процедур торгівлі. Держмитслужба є постійним членом вищезазначеної робочої групи Ради з міжнародної торгівлі.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 19 червня 2019 року № 444 «Про затвердження плану заходів з імплементації положень Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі» на Держмитслужбу покладені наступні завдання:

  • Запровадження механізму видачі попередніх рішень, що можуть видаватися на запит щодо методу або критерію визначення митної вартості, застосування квот;

  • Підвищення рівня кваліфікації посадових осіб, уповноважених на винесення попередніх рішень, що можуть видаватися на запит щодо методу або критерію визначення митної вартості, застосування квот;

  • Запровадження єдиного відкритого онлайн-реєстру попередніх рішень, крім попередніх рішень, що можуть видаватися на запит щодо методу або критерію визначення митної вартості;

  • Вдосконалення порядку стягнення платежів і зборів у зв’язку з імпортуванням чи експортуванням та штрафів;

  • Випуск і митне оформлення товарів, а саме розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроєкту про внесення змін до Митного кодексу України щодо загальних вимог до гарантування потенційного та існуючого митного боргу;

  • Удосконалення процедур імпорту, експорту і транзиту;

  • Гармонізація митного законодавства України із відповідним законодавством ЄС щодо обміну даними про товари, які переміщуються через митний кордон України;

  • Міжнародне співробітництво.

    Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС) було започатковане з підписанням 25 червня 1992 р. Стамбульської декларації, яка визначала загальні рамки діяльності цього міждержавного об'єднання. 5 червня 1998 р. під час Ялтинського Саміту глав держав/урядів країн-учасниць ЧЕС, структура трансформувалася у повноцінну міжурядову регіональну організацію після підписання Статуту ОЧЕС, який ратифіковано Законом від 19.03.99 № 526-XIV (526-14). Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі. 

 Країни-учасниці: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Україна.

 Цілі ОЧЕС:

  • діяти у дусі дружби і добросусідства і зміцнювати взаємоповагу і довіру, діалог і співробітництво між державами-членами;

  • сприяти розвитку та диверсифікації двостороннього і багатостороннього співробітництва на основі принципів і норм міжнародного права;

  • поліпшувати умови підприємницької діяльності та заохочувати особисту та колективну ініціативу підприємств та компаній, що безпосередньо беруть участь у процесі економічного співробітництва;

  • розвивати економічну співпрацю, не порушуючи міжнародні зобов'язання держав-членів, включаючи зобов'язання, що випливають з їхнього членства у міжнародних організаціях чи інституціях об'єднувального або іншого характеру, і не перешкоджаючи розвитку їхніх відносин з третіми сторонами;

  • враховувати конкретні економічні умови та інтереси держав-членів; заохочувати до участі у процесі економічного співробітництва ЧЕС інші заінтересовані держави, міжнародні економічні та фінансові інституції, а також підприємства і компанії.

 Напрямки співробітництва: 

Відповідно до узгоджених принципів і з метою більш ефективного використання своїх людських, природних та інших ресурсів для досягнення сталого розвитку своїх національних економік  та соціального добробуту своїх народів, держави-члени співпрацюють у таких напрямках: торгівля та економічний розвиток; банківська справа і фінанси; зв'язок; енергетика; транспорт; сільське господарство і агропромисловість; охорона здоров'я і фармацевтика; охорона навколишнього середовища; туризм; наука і техніка; обмін статистичними даними та економічною інформацією; співробітництво між митними та іншими прикордонними органами; контакти  між  людьми; боротьба з організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, зброєю та радіоактивними матеріалами, з усіма актами тероризму та нелегальною міграцією або у будь-яких інших пов'язаних з ними напрямках за рішенням Ради. 

Відповідно до Статуту ОЧЕС країни-члени співпрацюють за кількома напрямами, у тому числі, за напрямом співробітництва між митними органами країн-членів ОЧЕС.

В рамках ОЧЕС створена і функціонує Робоча група з митних питань.

Під час попередніх засідань Робочої групи увага приділяється переважно таким питанням:

  • усуненні бар’єрів у взаємній торгівлі,

  • гармонізації митного та торгового режимів на основі вимог СОТ; 

  • сприяння транзиту;

  • розвиток інформаційного обміну тощо.

Країна-координатор Робочої групи призначається рішенням Ради Міністерства закордонних справ ОЧЕС на дворічний період з можливістю подовження на наступний дворічний період. 

    Всесвітня митна організація (ВMО) є міжурядовою міжнародною організацією зі штаб-квартирою в м. Брюссель (Королівство Бельгія). Історія сучасного міжнародного митного співробітництва веде свій відлік з 12 вересня 1947 р. Саме цього дня з ініціативи 13 урядів західноєвропейських держав, що входили до складу Комітету європейського економічного співробітництва, сформовано Робочу групу, яка б досліджувала можливість створення одного чи декількох європейських митних союзів, заснованих на принципах Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Результатом роботи цих двох комітетів стало підписання 15 грудня 1950р. у Брюсселі двох конвенцій - Конвенції з номенклатури для класифікації митних тарифів і Конвенції з оцінки товарів у митних цілях. Тоді ж було підписано установчий документ першої спеціалізованої митної організації - Конвенція про створення Ради митного співробітництва (РМС), що набула чинності 4 листопада 1952 р.

  ВМО встановлює, підтримує та впроваджує міжнародні інструменти для гармонізації та єдиного застосування спрощених та ефективних митних систем та процедур, які керують рухом товарів, людей та транспортних засобів через митні кордони.

    Керівництво ВМО: здійснюється Радою, на сесіях якої щороку збираються всі керівники (на рівні Голів, або їх заступників) митних адміністрацій країн-членів ВМО та Політичною комісією, в яку входить 24 члени, а фінансові справи веде Фінансовий Комітет у який входить 17 членів. 

    ВМО працює через свої Комітети, для керівництва роботою Ради обирається Головуючий. Рада коригує роботу з ключових питань Стратегічного Плану ВМО.

    У липні 2018 року під час засідання 133 сесії ВМО переобрано на наступний термін (5 років) Генерального секретаря ВМО пана Куніо Мікурія. Представники України взяли участь у зазначеному заході.

    Згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 року                   № 2479-XXII та Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 року № 229 Україна приєдналася до Конвенції 1950 року про створення Ради Митного Співробітництва і з 10 листопада 1992 року є повноправним членом Всесвітньої митної організації. 

    15.02.2011 року прийнято Закон України №3018 – VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» (Кіотська Конвенція). Закон набрав чинності 05.03.2011.

    У зв’язку з цим українською стороною передано Генеральному секретарю ВМО Інструмент про приєднання України до цієї Конвенції, який набув чинності для України з 15 вересня 2011 року.

    Україна є договірною стороною таких конвенцій ВМО:

  • Конвенція про створення Ради Митного Співробітництва;

  • Міжнародна Конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів;

  • Міжнародна Конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства;

  • Конвенція про тимчасове ввезення, тощо.

    Фінансові зобов’язання України перед ВМО – сплата щорічних членських внесків, за рахунок яких і здійснюється її основна діяльність. 

    Держмитслужба бере активну участь у спільних операціях під егідою ВМО у сферах боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, захисту прав інтелектуальної власності та інших подібних заходах, а також у спільній програмі ООН та ВМО по контролю за контейнерними перевезеннями в рамках якої у 2018 році створено підрозділи портового контролю в Одеській та Київський митницях Держмитслужби.

    З 1995 року в Україні функціонує Національний вузол зв’язку по правоохоронній роботі, який входить до складу Регіонального вузла зв’язку (RILO-«Варшава»).

    З 2010 року в Україні (спершу на базі Академії митної справи України в          м. Дніпро, з червня 2016 року – на базі Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення ДФС України у Хмельницькому функціонує Регіональний навчальний центр ВМО, що взаємодіє з Регіональним центром інституційного розвитку в м. Баку. На базі цього Департаменту також функціонує Регіональний кінологічний навчальний центр ВМО.

    У рамках роботи, спрямованої на реалізацію Рамкових стандартів ВМО, Держмитслужбою вживаються заходи для подальшої автоматизації інформаційних митних технологій. Окрім цього, здійснюється підготовка до впровадження системи інтегрованого контролю на основі міжвідомчої взаємодії у пунктах пропуску через державний кордон та ведеться робота над створенням єдиної міжвідомчої автоматизованої системи збирання, зберігання і обробки інформації, необхідної для здійснення контролю зовнішньоторговельної діяльності. 

    Співпраця Держмитслужби України з ВМО з питань інституційного розвитку і навчання є успішною. Представники Держмитслужби залучаються до участі у короткострокових та довгострокових програмах стажування ВМО за фінансування Урядів Японії, Кореї, Китаю, а також держав-членів ЄС. 

    Ґрунтуючись на цілому спектрі чинників, таких як робоча мова, географічна наближеність, вже існуючий порядок регіональних структур інших міжнародних організацій, було прийнято рішення про заснування шести робочих регіонів ВМО, а саме:

  • Східна та Південна Африка;

  • Західна та Центральна Африка;

  • Північна Африка, Близький та Середній Схід;

  • Далекий Схід, Південна та Південно-Східна Азія, Австралія та Тихо-океанські острови;

  • Північна, Південна, Центральна Америка та Карибський басейн;

  • Європа.

    Регіональні офіси інституційного розвитку (ROCB) є фундаментальним елементом регіонального підходу ВМО для нарощування потенціалу. Їх місія полягає у наданні допомоги митним адміністраціям країн-членів у їхніх програмах на регіональному рівні, зокрема, допомагаючи їм посилити координацію діяльності з розбудови потенціалу з регіональними членами та Секретаріатом ВМО, здійснювати моніторинг проектів, а також покращувати взаємодію з донорськими агенціями та відповідними організаціями. Шість РОІР, що базуються в Азербайджані, Кот-д'Івуарі, Кенії, Таїланді, Об'єднаних Арабських Еміратах та Уругваї, охоплюють кожен із шести регіонів ВМО.

    РОІР ВМО Європейського регіону, в 2019 році керівником призначено представника митної адміністрації Турецької Республіки пана Есера Ченгеля.

    Регіональні навчальні центри (РНЦ) сприяють реалізації інституційного розвитку шляхом поширення та запровадження стандартів ВМО у вигляді професійних тренінгів, семінарів та навчальних поїздок.

    ВМО налічує 28 РНЦ: 7 в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (КНР, Фіджі, Гонконг, Індія, Японія, Республіка Корея та Малайзія), 4 у Східній і Південній Африці (Маврикій, Кенія, Південна Африка та Зімбабве), 3 у Західній і Центральній Африці (Буркіна-Фасо, Республіка Конго і Нігерія), 7 в Європейському регіоні (Азербайджан, Колишня Югославська Республіка Македонія, Угорщина, Казахстан, РФ, Киргизька Республіка та Україна), 2 у Північній і Південній Америці (Бразилія та Домініканська Республіка) і 5 в регіоні Північної Африки та Близького Сходу (Єгипет, Ліван, Саудівська Аравія, Йорданія, Туніс).

    В Україні Регіональний навчальний центр ВМО функціонує на базі Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби (м. Хмельницький).

    Допомога країнам-учасникам ВМО може надаватись наступним чином:

  • Щорічні заявки від країн на проведення тренінгів або інших навчальних заходів, які розглядаються Директоратом, та за наявності відповідного фінансування проводяться за участі експертів ВМО та інших організацій, як правило у країнах-заявниках. 

  • Шляхом залучення донорської підтримки для проведення навчальних заходів на глобальному та регіональному рівнях. 

  • Участь країн у комплексних багаторічних Програмах з розвитку потенціалу. Серед них – The Columbus Programme та Mercator Programme. 

  • Надання доступу до навчальної он-лайн платформи ВМО CliCK!. Здійснюється через визначених національних координаторів.

 

Членство: Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова (з 1999 по 2005 - Узбекистан)

Штаб-квартира: Київ, Україна

Офіційні мови: англійська та російська

Засновано у 1999 році

Генеральний секретар ГУАМ (з 1 січня 2016 року, на 4 роки) - Алтай Ефендієв, Надзвичайний і Повноважний Посол (Азербайджанська Республіка).

Організація за демократію та економічний розвиток - ГУАМ - регіональна організація, створена в 1997 році (хартія організації підписана у 2001 році, статут - у 2006 році) Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (з 1999 по 2005 роки в організацію також входив Узбекистан). Назва організації складається з перших букв країн, які входять до неї. До виходу Узбекистану з організації іменувалася - ГУУАМ.

У 2002 році Узбекистан заявив про намір вийти з ГУУАМ. Офіційно Президент Узбекистану Іслам Карімов заявив про вихід з організації в травні 2005 року. 

29 грудня 2005 року Узбекистаном денонсовано документи, підписані в рамках ГУУАМ: «Ялтинську хартію», «Меморандум зі сприяння торгівлі та транспортуванню», «Угоду про взаємну допомогу і співробітництво в митних справах між урядами держав-учасниць ГУУАМ».

На Київському саміті ГУАМ 23 травня 2006 року Глави держав підписали Статут Організації за демократію та економічний розвиток - ГУАМ (ОДЕР-ГУАМ).

Співпраця в рамках ГУАМ у митній сфері

Представники Держмитслужби України (2 рази на рік) беруть участь в засіданнях Керівного Комітету Проекту зі сприяння торгівлі та транспортуванню Організації за демократію та економічний розвиток ГУАМ.

На засіданнях обговорюються питання спрощення процедур при переміщенні товарів і транспортних засобів через пункти пропуску на кордонах, організації обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, які переміщуються через державні кордони держав-учасниць ГУАМ.

Представники Держмитслужби України також приймають участь у засіданнях:

  • міжвідомчої групи України по боротьбі зі злочинністю, розповсюдженням наркотиків та іншими небезпечними видами злочинів;

  • з правової статистики;

  • з імплементації Протоколів про наміри між митними адміністраціями  держав – членів ГУАМ щодо взаємного визнання Авторизованих Економічних Операторів та про використання блокчейн технологій при верифікації сертифікатів походження товарів, які переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

Підписані документи:

  • Протокол між митними адміністраціями держав-членів ГУАМ про організацію обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, що переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ. Технічні умови організації обміну попередньою інформацією про товари та транспортні засоби, що переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

  • Протокол між митними адміністраціями держав-членів ГУАМ про взаємне визнання окремих результатів митних процедур щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

  • Протокол між митними адміністраціями держав-членів ГУАМ про взаємодію у сфері боротьби з митними правопорушеннями, пов'язаними з переміщенням товарів повітряним транспортом через державні кордони держав-членів ГУАМ.

  • Протоколи про наміри між митними адміністраціями  держав – членів ГУАМ щодо взаємного визнання Авторизованих Економічних Операторів та про використання блокчейн технологій при верифікації сертифікатів походження товарів, які переміщуються через державні кордони держав-членів ГУАМ.

У торгово-економічних відносинах між Україною і державами-членами ГУАМ діє Угода про створення зони вільної торгівлі між державами - учасницями ГУУАМ від 20 липня 2002 року. 

Місія Європейської Комісії з надання допомоги у питаннях кордону Україні і Республіці Молдова (EUBAM) - консультативно-технічний орган, що повністю фінансується Європейським Союзом в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства. Партнером з реалізації виступає Програма розвитку ООН (ПРООН). 

Правова основа EUBAM - Меморандум про взаєморозуміння, підписаний в кінці 2005 року Європейською Комісією, Урядом України та Урядом Республіки Молдова.

Глава EUBAM - (Славомір Піхор призначений 01.12.2017).

Причини створення: 

  • транскордонна злочинність: торгівля людьми, незаконне переміщення товарів і інші види протиправної діяльності;

  • погіршення ситуації в Придністровському регіоні Республіки Молдова, неконтрольованому Урядом Молдови; 

  • в результаті організованої злочинності обидві держави несли значні втрати доходів.

Головні принципи роботи EUBAM - нейтралітет, партнерство, надійність, результативність, сприяння і прозорість.  

Завдання EUBAM - зміцнення потенціалу прикордонних і митних служб та інших правоохоронних і державних органів України і Молдови.         

Експерти EUBAM надають експертну, інформаційну і технічну допомогу в приведенні прикордонних і митних процедур і стандартів в Україні і Молдови у відповідність з процедурами і стандартами в державах-членах ЄС, проводять тренінги для співробітників митних та прикордонних органів.  

Місія EUBAM не може виступати донором технічної допомоги у вигляді устаткування, але може впливати на рішення ЄС про початок проектів.

Керівний орган - Консультативна Рада (засідання - двічі на рік за участю всіх партнерських служб Місії). 

Штаб-квартира Місії - в Одесі, представництво - в Кишиневі. Шість польових офісів (3 - в Україні: Одеса, Кучурган і Котовськ і 3 - в Молдові: Отач, Кишинів і Басарабяска), Представництво в Кишиневі і Штаб-квартира EUBAM в Одесі охоплюють всю протяжність кордону.

Мандат Місії подовжувався - в 2007, 2009 і 2011 та 2015 роках  та 2017 роках. 

Черговий етап мандату Місії спливає у листопаді 2020 року.

Переваги від діяльності Місії EUBAM:

Сторона ЄС

  • геополітичні дивіденди у вигляді моніторингу ситуації навколо Придністров'я та додаткових можливостей впливу на ситуацію довкола врегулювання придністровського питання;

  • боротьба з контрабандою підакцизних товарів до країн Європи.

Україна

  • руйнування негативного іміджу «чорної діри контрабанди в Придністров'ї» (вже досягнуто);

  • залучення міжнародного досвіду та допомоги до процесів реформування та удосконалення діяльності митної та прикордонної служб України, в т.ч. відповідно до вимог Угоди про асоціацію Україна-ЄС. 

Співробітництво Державної митної служби України з Місією EUBAM

01.12.2013 – 01.12.2015 - 10 фаза.  

01.12. 2015 –01.12.2017 - 11фаза.

01.12.2017-30.11.2020 – 12 фаза

Співпраця між Місією EUBAM і партнерськими службами здійснюється в рамках окремої 2-річної Фази (Плану дій). 

Пріоритети співпраці України з Місією EUBAM під час 12 фази: 

  • продовження виконання заходів, що забезпечують координацію партнерських служб в реалізації Концепції інтегрованого управління кордонами; 

  • боротьба з транскордонною злочинністю на українсько-молдавській ділянці кордону;  

  • сприяння у виконанні положень Угоди про асоціацію Україна-ЄС.

Механізми допомоги Місії EUBAM: 

  • експертна допомога при розробці нормативно-правових актів;

  • сприяння спільним операціям партнерських служб України і Молдови в правоохоронній сфері;

  • сприяння в залученні донорів для модернізації митної служби України (модернізація пунктів пропуску, оснащення сучасними засобами митного контролю, розвиток інформаційної і технічної складових діяльності).

Міжнародні угоди

Що таке CITES?

CITES (the Convention on International Trade in Endangered Species of Wild Fauna and Flora), або Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (далі – Конвенція) – це міжнародна угода. Її мета – забезпечити, щоб міжнародна торгівля екземплярами диких тварин і рослин не загрожувала їх виживанню. 

Конвенція являє собою правову основу і визначає загальні процесуальні механізми для регулювання торгівлі перерахованими в ній видами дикої фауни і флори. Учасницями CITES є 183 країни. Це одна з природоохоронних угод із найбільшим членством.

Сьогодні CITES забезпечує різний ступінь захисту понад 37 000 видів тварин і рослин, незалежно від того, чи продаються вони як живі екземпляри, хутро або сушені трави (за матеріалами офіційного сайту CITES: https://cites.org)  

«З моменту, коли конвенція набрала чинності в 1975 році, жоден вид, що знаходиться під її захистом, не вимер внаслідок торгівлі». https://wwf.ua/our_work/species/species_protection_/citesua22/ 

Конвенцію підписано у Вашингтоні 3 березня 1973 року.

Брошура CITES.

Що записано в тексті Конвенції?

У преамбулі Конвенції зазначено, що міжнародне співробітництво є необхідним для захисту деяких видів дикої фауни та флори від їх надмірної експлуатації в міжнародній торгівлі, і держави, які приєднуються до Конвенції, переконані в нагальній необхідності вжити відповідних заходів з цією метою.

Про предмет захисту. Для визначення переліку видів, які потребують захисту, Конвенція передбачає три Додатки. Вони містять перелік видів флори і фауни, щодо яких діє ця Конвенція: від тих, які перебувають під загрозою зникнення, - до тих, щодо яких слід попередити чи обмежити експлуатацію: 

Додаток I містить усі види, що перебувають під загрозою зникнення. Торгівля зразками таких видів має бути особливо суворо регульована й дозволена лише у виняткових випадках.

Додаток II включає всі види, які на даний час не обов'язково перебувають під загрозою зникнення, але можуть опинитися під такою загрозою.

Додаток III включає всі види, які за визначенням будь-якої країни-учасниці підлягають регулюванню  в  межах її юрисдикції для попередження чи обмеження експлуатації та щодо яких є необхідність співробітництва інших сторін з контролю за торгівлею.

Сторони  дозволяють торгівлю зразками видів, занесених до Додатків Конвенції, тільки відповідно до положень цієї Конвенції. Додатки I та II дійсні з 16 лютого 1995 року. 

Про регулювання торгівлі, дозволи та сертифікати. Конвенція регламентує регулювання торгівлі зразками видів, занесених до всіх трьох Додатків. Так, для експорту, імпорту, реекспорту будь-якого зразка таких видів необхідна попередня видача та пред'явлення дозволу – відповідно на експорт, імпорт, реекспорт. Такий дозвіл видається лише якщо: (a) науковий орган держави зробив висновок, що це не загрожує виживанню цього виду; (b) адміністративний орган держави, переконався в тому, що зразок був придбаний без порушення законів держави щодо захисту фауни та флори, а також транспортується належним чином.

Про заходи для виконання. Конвенція визначає заходи, яких вживають країни-учасниці для заборони торгівлі зразками з порушенням положень Конвенції. Ці заходи включають: (a) покарання за торгівлю чи володіння такими зразками; (b) конфіскацію та повернення таких зразків державі, що експортує. Окрім того, Сторона може передбачити будь-який спосіб матеріальної компенсації витрат, спричинених конфіскацією зразка. Визначено алгоритм дій у випадку, коли живий зразок конфіскується.

Визначено, які адміністративні та наукові органи має призначити кожна країна-учасниця для виконання цієї Конвенції, а також порядок організації роботи країн-учасниць (Конференція, Секретаріат).

Регламентовано торгівлю з державами, які не є Сторонами Конвенції, випадки обміну інформацією між державами, вплив Конвенції на внутрішнє законодавство та міжнародні конвенції. Передбачено винятки та інші спеціальні положення, що стосуються торгівлі.

Офіційний текст Конвенції тут.

Які зобов’язання беруть на себе країни-учасниці CITES?

Країни-учасниці CITES беруть на себе зобов’язання виконувати вимоги Конвенції щодо тих видів флори та фауни, які включено до трьох Додатків Конвенції. Вони мають призначити адміністративні та наукові органи CITES, ухвалити нормативно-правові акти, які дозволять забезпечити впровадження CITES на національному рівні.

CITES і Україна

Чи є Україна учасницею CITES?

Україна стала учасницею CITES 14 травня 1999 року, коли Верховна Рада ратифікувала Угоду про приєднання до Конвенції про міжнародну торгівлю вимираючими видами дикої фауни та флори (CITES)  (Закон № 662-XIV ). 

Які державні органи в Україні контролюють виконання CITES?

Функції контролю об’єктів CITES в пунктах пропуску через митний кордон України з 2018 року виконує Держмитслужба. 

Які державні органи в Україні є адміністративними інститутами CITES?

Адміністративними інститутами CITES в Україні є: 

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Воно видає дозволи та сертифікати CITES для всіх видів тварин і рослин, включених до програм CITES, крім видів осетрових та їх продуктів;                       

Державне агентство рибного господарства України. Воно видає дозволи та сертифікати CITES для видів осетрових та виробленої з них продукції.

Ці органи були визначені Постановою Кабінету Міністрів України № 1822 від 13 грудня 2000 «Про заходи щодо забезпечення міжнародних зобов'язань України щодо її приєднання до міжнародної Конвенції про торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення».

Які наукові органи України визначені вповноваженими з питань виконання вимог Конвенції?

Вповноваженими з питань виконання вимог Конвенції визначені: 

Інститут зоології ім. І. Шмальгаузена (для видів дикої фауни, крім осетрових та морських, а також молюсків); 

Інститут ботаніки ім. М.Холодного (для видів дикої флори, крім морських видів); 

Державна  установа "Інститут морської біології Національної  академії  наук" (морська фауна і флора, крім осетрових та молюсків); 

Науково-дослідний інститут Азовського моря  (для видів осетрових риб та виробленої з них продукції), який є  правонаступником майнових прав і обов’язків державної організації Південний науково-дослідний    інститут    морського    рибного господарства  та  океанографії (https://darg.gov.ua/_pivdennij_naukovo_doslidnij_0_0_0_1644_1..html).

Якими документами регулюється процедура видачі дозвільних документів на міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення в Україні?

Процедура видачі дозвільних документів на міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення в Україні, регулюється такими національними нормативно-правовими актами: 

Постанова Кабінету Міністрів України №953 від 25 липня 2007 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/953-2007-п#Text – затверджує порядок видачі дозволів та сертифікатів.

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів №107 від 29 лютого 2012 «Про затвердження форм дозволу на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифіката на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, та зразка заяви для їх отримання» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-12#Text – затверджує форми дозволу на імпорт, експорт, сертифіката на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зразків CITES. 

«Визначник CITES – Осетрові та веслоносові» - Інструкція для визначення видів осетрових та веслоносових риб, які підлягають контролю в рамках Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (видання підготовлено Всесвітнім фондом природи WWF в Україні за ініціативи та підтримки Державного агентства рибних ресурсів України, 2018) https://ua.danube-sturgeons.org/wp-content/uploads/2019/03/idguide_full.pdf.

CITES і Держмитслужба

Які функції у практичній реалізації положень Конвенції CITES здійснює Держмитслужба? 

Митним кодексом України від 13 березня 2012 №4495-VI, зокрема в ст.319 «Взаємодія митних органів з іншими уповноваженими органами під час переміщення товарів через митний кордон України», визначено, що товари, які ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), можуть підлягати заходам офіційного контролю. 

Заходи офіційного контролю – фітосанітарний контроль, ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, що проводяться згідно із законодавством України.

Вичерпний перелік товарів (з описом та кодом згідно з УКТ ЗЕД), які в разі ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) підлягають заходам офіційного контролю, затверджується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 24 жовтня 2018 №960).

Перелік документів і відомостей, що підлягають перевірці під час попереднього документального контролю, затверджується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 24 жовтня 2018 №960).

Попередній документальний контроль – форма здійснення заходів офіційного контролю, яка полягає у проведенні в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України посадовими особами митних органів перевірки відповідних документів і відомостей, а в разі потреби, за результатами застосування автоматизованої системи управління ризиками, – візуального інспектування товарів, транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України або поміщуються в митний режим транзиту.

Попередній документальний контроль припиняється посадовою особою митного органу у разі:

1) встановленої законом вимоги щодо проведення відповідного заходу офіційного контролю відповідним уповноваженим органом;

2) ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) живих тварин (ссавців, птахів, бджіл, комах, риб, ракоподібних, молюсків, жаб, амфібій та рептилій);

3) ввезення на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) живих рослин.

У разі припинення попереднього документального контролю для проведення відповідної перевірки посадовою особою митного органу невідкладно залучається посадова особа відповідного уповноваженого органу.

Живі тварини зберігаються за договором зберігання у місцях утримання тварин, у яких створено умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Договір зберігання з підприємством готує господарська служба за погодженням з керівниками юридичної служби та бухгалтерської служби. Договір зберігання з підприємством укладає Уповноважена керівником митниці особа. Обов’язок щодо підготовки акта приймання-передавання товарів відповідному підприємству покладається на посадову особу господарської служби митниці (Наказ Мінфіну №627 від 30 травня 2012 зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів №555 від 8 вересня 2020 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 №627»).

Представники Держмитслужби отримали право використовувати електронну базу даних Європейського Союзу EU-TWIX (Європейський обмін інформацією про торгівлю дикою природою). База даних EU-TWIX була розроблена для надання допомоги національним правоохоронним органам щодо виявлення, аналізу та моніторингу незаконної діяльності, пов’язаної з торгівлею фауною та флорою.  Крім того, у ньому є розділ з інформацією про технічні, наукові, економічні та інші галузі, які допоможуть в ідентифікації, оцінці, утилізації тощо вилучених або конфіскованих зразків: https://www.eu-twix.org/members.

Митниці Держмитслужби можуть надавати інформацію про порушення у сфері торгівлі видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES) до Всесвітньої митної організації (ВМО) через використання бази даних CEN (платформа для обміну оперативною інформацією). 

Законодавча база

Якими нормативно-правовими актами регулюється участь України і виконання нею положень CITES?

Участь України і виконання нею положень Конвенції CITES регулюється такими нормативно-правовими актами: 

Конвенція про міжнародну торгівлю вимираючими видами дикої фауни та флори (ратифіковано 14 травня 1999; Закон про ратифікацію № 662-XIV https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/662-14#Text). Офіційний текст Конвенції тут: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_129#Text.

Митний кодекс України, ст.319 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text

Постанова Кабінету Міністрів України №1822 від 13 грудня 2000 «Про заходи щодо забезпечення міжнародних зобов'язань України щодо її приєднання до міжнародної Конвенції про торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1822-2000-п#Text .

Постанова Кабінету Міністрів України №953 від 25 липня 2007 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/953-2007-п#Text. 

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів №107 від 29 лютого 2012 «Про затвердження форм дозволу на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифіката на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, та зразка заяви для їх отримання» затверджено форми дозволу на імпорт, експорт та реекспорт CITES форми». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0990-12#Text 

Наказ Мінфіну № 627 від 30 травня 2012 «Про затвердження Порядку роботи складу митниці ДФС» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/

Моніторинг міжнародної технічної допомоги 2019:

Програма підтримки управління державними фінансами України ...

Програма "Впровадження автоматизованої системи інтелектуаль...

Проект "Посилення контролю за транскордонним переміщеням кон...
Проект "Удосконалення інтегрованого управління кордонами на українсько-молдавському кордоні"

Створення підрозділів портового контролю в рамках реалізаціі...

Заходи ЄС з питань протидії наркотикам та організованій зл...

"Надання технічної допомоги з метою посилення системи експо...

Операційна підтримка у наданні стратегічних консультацій щ...

Моніторинг міжнародної технічної допомоги 2020:

«Удосконалення інтегрованого управліннякордонами на українсь...

«Створення підрозділів портового контролю в рамках реалізаці...

«Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послу...

«Надання технічної допомоги з метою посилення системи експор...

«Продовження інституційної підтримки в рамках проєкту архіте...

«Програма підтримки управління державними фінансами України ...

«Підтримка Громадської ініціативи «За чесну та прозору митни...

«Підтримка Державної митної служби України у запобіганні та ...


«Впровадження автоматизованої системи інтелектуального віде...

«ДІЯ-ЄС»

«Конкурентоспроможна економіка України»

«Нова митниця»

«Продовження інституційної підтримки в рамках проєкту архіте...

«Підтримка Громадської ініціативи «За чесну та прозору митни...

«Початкова реалізація прискореного вилучення з обігу гідрохл...

«Посилення контролю за транскордонним переміщенням контрольо...