ЗАПитання та відповіді

Нова комп'ютеризована транзитна система (New Computerized Transit System – NCTS) – це система, в основі якої лежить Конвенція про процедуру спільного транзиту. NCTS доступна лише для країн-учасниць Конвенції. NCTS пов’язує митні служби в країнах-учасницях Конвенції, дозволяючи обмін митними даними для контролю за транзитними переміщеннями.

NCTS – це система, до якої підприємства (суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності) подають митні декларації в електронному вигляді для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту .

NCTS – це система, яка використовується країнами-учасницями Конвенції для контролю за переміщенням товарів під процедурою спільного транзиту, підвищує ефективність та безпеку транзитних переміщень вантажів. 

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 196 Митного кодексу України розгляд заяви та документів, поданих для прийняття рішення за результатами перегляду рішення щодо реєстрації гаранта здійснюється протягом 30 днів.

Частинами п’ятою та шостою статті 196 Митного кодексу України встановлені умови та підстави продовження строків прийняття рішення про перегляд рішення щодо реєстрації гаранта.

Україна реформує митну систему відповідно до норм ЄС. Спільний транзит – одне з ключових питань економічної інтеграції між Україною та ЄС. Приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту (Convention on a common transit procedure – CCTP) – зобов’язання України за економічною частиною Угоди про асоціацію з ЄС. Приєднання до Конвенції відбулось за допомогою ЄС, зокрема, через програми EU4PFM, RST.

Питання процедури спільного транзиту в Україні регулюються та керуються безпосередньо положеннями Конвенції про процедуру спільного транзиту, а також  нормативно-правовими актами, розробленими з метою виконання положень Конвенції. Із повним переліком нормативно-правових актів можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Нормативно-правова база» розділу «Спільний транзит (NCTS)».

Наразі до Конвенції про процедуру спільного транзиту входять 36 країн. Серед них країни ЄС, країни Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), Велика Британія, Туреччина, Північна Македонія, Сербія, а також Україна (з 01.10.2022 року).

Конвенція про процедуру спільного транзиту – основа для транзитного переміщення товарів між країнами-учасницями Конвенції. Положення Конвенції допомагають значно спростити такі переміщення. Перевезення товарів здійснюється в рамках однієї транзитної процедури, від митниці відправлення в одній країні до митниці призначення в іншій країні (і) за однією транзитною декларацією, (іі) під забезпеченням однією фінансовою гарантією (така гарантія діє на території усіх країн-учасниць Конвенції).

З 1 жовтня 2022 року у зв’язку із приєднанням України до Конвенції про процедуру спільного транзиту встановлені єдині правила регулювання транзитних операцій (транзиту) в Україні та ЄС, що визначені Конвенцією.

NCTS з’єднує митні служби в країнах-учасницях Конвенції, дозволяючи обмінюватися митними даними. Це дозволяє забезпечувати належний контроль за транзитними товарами, сприяє запобіганню шахрайству, а також підвищує ефективність використання людських ресурсів. Приєднання до Конвенції дозволяє Україні обмінюватися митною інформацією із 35 країнами. 

Після приєднання до Конвенції (з 01.10.2022), митниці ЄС і України мають в системі один транзитний документ. Це означає, що  можна перевірити чи товар, який вивезений підприємством з ЄС, відповідає тому, який було ввезено на митну територію України. Звісно це підвищить і рівень боротьби з шахрайством, пов’язаний з підміною  супровідних документів.

Таким чином, приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту, що реалізується за допомогою такого інструменту, як NCTS, є додатковим заходом боротьби із шахрайством, зі сторони нечесного бізнесу, який ухиляється від сплати митних платежів. 

Зараз в Україні діє національна система контролю доставки товарів, в рамках якої для контролю доставки товарів використовуються попередні митні декларації типу ЕЕ, транзитні декларації типу ТР та експортні декларації типу ЕК (при вивезенні товарів з митної території України). Перехід на умови, передбачені процедурою спільного транзиту, відбуватиметься не одномоментно, а поступово.

Так, під час Пілотного проекту (тривав з листопада 2020 року по березень 2021 року) бізнес, який брав участь у пілотному проекті, заповнював обидві декларації (ЕЕ та T1UA). Після переходу до етапу національного застосування NCTS (з березня 2021 року до жовтня 2022 року), обидві системи діяли одночасно; бізнес самостійно обирав, яку митну декларацію він хоче подати при транзиті товарів. 

У зв’язку з приєднанням України до Конвенції про процедуру спільного транзиту та початком міжнародного застосування NCTS (з жовтня 2022 року) у компаній є можливість використовувати діючу національну систему контролю доставки товарів. Однак за деякий час, оскільки нова система надає більше переваг, а умови для роботи в обох системах будуть вирівняні (зокрема, щодо необхідності гарантування переміщення товарів, скасування з 7 листопада 2023 року можливості оформлення товарів у режимах імпорту або експорту без заїзду у зону митного контролю при звичайній процедурі), бізнес повністю мігрує до нової системи (NCTS), після чого «стара» система припинить існування.

Порядок заповнення декларацій Т1 визначається Доповненням ІІІ до Конвенції про процедуру спільного транзиту та наказом Міністерства фінансів України від 07.10.2022 № 325 «Про затвердження Порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України». Окрім того, на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Методичні та навчальні матеріали» розділу «Спільний транзит (NCTS)» розміщено Методичні рекомендації щодо заповнення митної декларації на товари, поміщені у митний режим транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту, які містять детальну покрокову інструкцію заповнення декларацій T1 на Порталі трейдера, а також можуть використовуватись при заповненні декларацій T1 із використанням брокерського програмного забезпечення.

Портал трейдера для подання декларацій T1 розміщено за посиланням https://commontransit.customs.gov.ua/trader/.

Для отримання первинного логіна та паролю для роботи з NCTS компанія має скористатися функціоналом розділу NCTS в Особистому кабінеті.

Отримані логін та пароль адміністратора можуть в подальшому використовуватися компанією для надання доступу іншим користувачам компанії через функціонал Порталу трейдера щодо управління користувачами або групами користувачів.

Як TIN при роботі з NCTS використовується обліковий номер компанії, отриманий відповідно до статті 455 Митного кодексу України та Порядку обліку осіб, які здійснюють операції з товарами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2015 № 552, який має структуру UA100ХХХХХХХХ, де ХХХХХХХХ – 8-значний код ЄДРПОУ для юридичних осіб, або UA0ХХХХХХХХХХ, де ХХХХХХХХХХ – 10-значний реєстраційний номер облікової картки платника податків для фізичних осіб.

Якщо компанія надає послуги з декларування товарів та включена Держмитслужбою до реєстру підприємств, яким надано дозвіл на провадження митної брокерської діяльності, про це обов'язково має бути зазначено при отриманні первинного логіна та паролю у розділі NCTS шляхом проставлення відповідної відмітки.

З питань, що стосуються застосування процедури спільного транзиту та NCTS, Ви можете звернутися до Служби підтримки із використанням функціоналу Модуля технічної підтримки користувачів.

У разі відсутності у користувача можливості подати запит за допомогою Модуля, Служба підтримки приймає запити:

на електронну поштову скриньку HelpDesk_NCTS@customs.gov.ua, або за номерами телефонів:

 +380 (44) 481-18-07

+380 (44) 481-19-14

+380 (44) 481-19-16

 +380 (66) 468-34-85 (Viber, What’s app, Telegram)

+380 (63) 060-84-54 (Telegram, What’s app)

+380 (68) 227-33-83

З  20:00 до 08:00  години у робочі дні , у вихідні  та святкові дні запити щодо усунення критичних технічних проблем роботи NCTS приймаються на електронну поштову скриньку ncts-monitoring@customs.gov.ua.

Більш детальна інформація щодо роботи Служби підтримки розміщена на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Служба підтримки» розділу «Спільний транзит (NCTS)».

Відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту суб'єктом процедури є особа, яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація. 

Суб’єкт процедури несе відповідальність за:

- пред’явлення митниці призначення товарів у незмінному стані та необхідної інформації до завершення встановленого терміну та у відповідності до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації;

- дотримання митних положень, що стосуються процедури спільного транзиту;

- якщо інше не передбачено Конвенцією, надання гарантії для забезпечення сплати суми боргу, який може виникнути щодо товарів.

Оформлення декларацій T1 можливе в усіх пунктах пропуску та підрозділах митного оформлення митниць Держмитслужби.

Усі товари, які поміщаються під процедуру спільного транзиту, підлягають гарантуванню. 

Питання гарантування при процедурі спільного транзиту регулюється Конвенцією про процедуру спільного транзиту. Так, статтею 10(1) Конвенції визначено, що суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту.

При цьому передбачено, що гарантія може бути індивідуальною або загальною. Під час використання індивідуальної гарантії її сума забезпечує одну транзитну операцію (товари за однією митною декларацією) та не може використовуватися повторно. Загальна гарантія  використовується до кількох транзитних операцій (у тому числі одночасних) щодо кількох митних декларацій, при чому після вивільнення частини зарезервованої частини суми загальної гарантії, така сума стає доступною для наступних транзитних операцій. Загальна гарантія може використовуватися підприємством за умови отримання транзитного спрощення «загальна гарантія» (або різновидів такого спрощення - «загальна гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми чи «звільнення від гарантії»).

Відповідно до пункту 2 статті 194 Митного кодексу України заява для прийняття рішення митним органом та  анкета самооцінки,  інші документи або їх копії, що додаються до заяви, подаються підприємством одним із таких способів:

1) у паперовій формі – особисто або поштовим відправленням з описом вкладення.

Тобто, заяву можна надіслати на адресу канцелярії Державної митної служби України: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, Україна, 04119

2) в електронній формі – з використанням систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів із дотриманням вимог законодавства у сферах електронного документообігу, електронних довірчих послуг та захисту інформації.

Тобто, заява може подаватися в електронному вигляді на електронну поштову скриньку  post@customs.gov.ua, за умови її підписання КЕП уповноваженої на це особи

Загальна гарантія є транзитним спрощенням.

Загальна гарантія надається у формі зобов’язання, наданого гарантом, за формою, наведеною в додатку C4 до доповнення III Конвенції. Підтвердження такого зобов’язання зберігається у митниці гарантії протягом строку дії гарантії.

Отриману загальну гарантію суб'єкт процедури має зареєструвати у Держмитслужбі, яка, у випадку застосування цього різновиду гарантій, є митницею гарантії.

Після реєстрації гарантії посадова особа інформує підприємство або його представника про реєстраційний номер гарантії (Guarantee Registration Number – GRN) та 4-значний код доступу до такої гарантії. Для застосування гарантії отриманий GRN та 4-значний код доступу до загальної гарантії повинні зазначатися у відповідних елементах даних  митної декларації T1 під час її заповнення. Детальніше про використання загальної гарантії див. інфографіку.

Під обліковим записом адміністратора можливим є створення додаткових користувачів. У разі використання для подання транзитної декларації брокерського програмного забезпечення користувачі мають бути додані в окрему групу (web-1) 

Після отримання первинного логіна та паролю для роботи з NCTS адміністратор компанії, яка використовує власну реалізацію АРІ для подання декларацій Т1, може додавати нових користувачів. Створення нового користувача здійснюється адміністратором у розділі «Адміністрація», підрозділу «Управління користувачами» у  групі «web-1». Для того, щоб група «web-1» була доступна, компанії необхідно звернутися до Служби підтримки та повідомити  назву компанії, а також код ЄДРПОУ. Після того, як група «web-1» буде додана, адміністратор компанії заповнює поля Логін користувача, Пароль, Перевірити пароль, Повне ім’я та поле на вибір Термін дії або E-mail і натискає кнопку Зберегти. Після цього нові користувачі підприємства зможуть здійснювати вхід за TIN (ідентифікаційний номер компанії), Login і Password, надані адміністратором компанії.


 

Відстежувати переміщення товарів під процедурою спільного транзиту можна  таким способом:

1) за допомогою програмного забезпечення, яке використовувалося для подання транзитної декларації (брокерське програмне забезпечення);

2) за номером MRN на Порталі Трейдера за посиланням
 
https://commontransit.customs.gov.ua/trader/ ;

3) на Веб-сервері europa за посиланням 
 
https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/mrn/mrn_home.jsp?Lang=en&Expand=true&MRN= 


Перелік транзитних спрощень, що використовуються для процедури спільного транзиту, та ключові вимоги для їх отримання встановлено розділом ІІІ Конвенції про процедуру спільного транзиту. Детальніше про транзитні спрощення див. інфографіку.

Процедуру та алгоритм проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства, критерії та/або умови надання авторизації на застосування транзитних спрощень визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”


У відповідності до частини четвертої статті 196 Митного кодексу України розгляд заяви про реєстрацію гаранта починається з дня прийняття Держмитслужбою рішення про розгляд заяви. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 196 Митного кодексу України Держмитслужба здійснює розгляд заяви та документів, поданих для прийняття рішення про реєстрацію гаранта, протягом 30 днів. 

Авторизації на застосування транзитних спрощень, що використовуються для процедури спільного транзиту, надаються безоплатно та діють безстроково.

Термін розгляду заяв на отримання авторизацій на застосування транзитних спрощень відрізняється в залежності від того чи підприємство отримує авторизацію вперше (не має жодного підтвердженого критерію) чи уже має діючу авторизацію (має підтверджений той чи інший критерій або декілька).

1) Якщо підприємство отримує авторизацію вперше

Держмитслужба здійснює попередній розгляд поданих підприємством документів протягом 15 днів з дня, наступного за днем реєстрації таких документів у Держмитслужбі. За результатами попереднього розгляду приймається рішення про проведення оцінки відповідності або про відмову у проведенні оцінки відповідності. Копія рішення про проведення оцінки відповідності або рішення про відмову у проведенні оцінки відповідності надсилається підприємству невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення. Оцінка відповідності проводиться протягом 120 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

2) Якщо підприємство має діючу авторизацію

Держмитслужба здійснює попередній розгляд поданих підприємством документів протягом 5 днів з дня, наступного за днем реєстрації таких документів у Держмитслужбі та оцінка відповідності проводиться протягом 15 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

Детальніше про терміни розгляду заяв див. інфографіку .

 

У відповідності до положень статті 12 Доповнення І до Конвенції про процедуру спільного транзиту гарант є третьою особою, яка має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, та визнана митними органами, що вимагають гарантію.

Статтею 316 Митного кодексу України визначено, що гарантом можуть виступати такі фінансові установи:

1)    банки;

2)    страховики, крім страховиків, які здійснюють страхування життя;

3)    фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності з надання гарантій.

Важливо зазначити, що гарант і суб'єкт процедури не повинні бути однією особою.

Обов’язковою умовою для реєстрації гаранта є відповідність фінансової установи вимогам, визначених статтею 316 Митного кодексу України.

Так, вказаною статтею встановлюються як загальні, так і особливі вимоги для фінансової установи для набуття статусу гаранта.

Загальними вимогами є:

·        бути резидентом України;

·       провадити діяльність з надання фінансових послуг протягом кожного кварталу упродовж останніх 36 місяців;

·        не мати податкового боргу;

не мати простроченої заборгованості перед митними органами за виданими гарантіями, у тому числі заборгованості, що оскаржується в судовому або адміністративному порядку.

Особливі вимоги для банків:

·        мати чинну банківську ліцензію;

·    не мати випадків застосування протягом останніх 12 місяців Національним банком України заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами, віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних, відкликання банківської ліцензії чи ліквідації банку;

·   не мати випадків застосування протягом останніх 12 місяців до банку або до власників істотної участі в банку, або до пов’язаних із банком осіб санкцій Україною, іноземними державами (крім держави, визнаної державою - агресором відповідно до законодавства), міждержавними об’єднаннями, міжнародними організаціями;

·   дотримуватися економічних нормативів, встановлених Національним банком України, протягом останніх шести місяців.

Особливі вимоги для страховиків:

·        мати чинну ліцензію на здійснення страхової діяльності за видом страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

·        дотримуватися обов’язкових критеріїв і нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика протягом останніх 36 місяців;

·        мати сформовані страхові резерви у порядку та обсягах, визначених законодавством, протягом останніх 36 місяців;

·    не перебувати у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

·    не мати випадків порушення провадження у справі про банкрутство протягом останніх 36 місяців;

·     не мати випадків застосування протягом останніх 36 місяців Національним банком України заходів впливу за недотримання нормативів достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій страховика.

Абзацом другим параграфу 1 статті 12 Доповнення І до Конвенції про процедуру спільного транзиту передбачено, що гарант зазначає у своєму зобов’язанні адресу для кореспонденції або призначає особу, уповноважену на отримання документів, у кожній країні Договірних сторін, залучених до операції спільного транзиту.

У разі оформлення гарантії, яка діє на території інших країн, гарант зобов’язаний зазначити в гарантії інформацію про уповноважених осіб, які представляють інтереси гаранта в кожній із країн, в яких гарантія може бути застосована.

Таким чином, гаранту необхідно мати адресу для вручення документів в кожній країні, на яку поширюється гарантія, або гарант повинен призначити агента, якщо законодавство країни не передбачає наявність такої адреси. Адреса для вручення документів є адресою здійснення господарської діяльності, зареєстрованою згідно законодавства відповідної країни, за якою компетентні органи можуть здійснювати усі формальності та процедури щодо гаранта у письмовій юридично обов'язковій формі. Призначеним агентом є фізична або юридична особа, що призначається гарантом.

Це гарантуватиме підтверджену доставку письмових повідомлень гаранту та можливість для провадження господарської діяльності та вчинення юридичних дій.

Національним законодавством України передбачено, що гарантії діють на всій митній території України та на території інших країн у випадках, визначених міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (частина сьома статті 310 Митного кодексу України).

Фінансова установа подає до Державної митної служби України заяву про реєстрацію гаранта відповідно до форми, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 квітня 2023 року № 213 «Про деякі питання забезпечення сплати митних платежів».

Звертаємо увагу, що до форми заяви про реєстрацію гаранта додаються пояснення про її заповнення.

Про наявність облікового номеру можливо дізнатись на вебпорталі Держмитслужби за посиланням: https://cabinet.customs.gov.ua/reestr_cli. У разі відсутності перебування на зазначеному обліку фінансової установи, така установа має можливість стати на облік в митних органах у відповідності до Порядку обліку осіб, які під час провадження своєї діяльності є учасниками відносин, що регулюються законодавством України з питань митної справи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2015 № 552.

Частиною п’ятою статті 195 Митного кодексу України встановлено, що за результатами попереднього розгляду митний орган приймає одне з таких рішень:

·        про розгляд заяви - якщо Держмитслужбою встановлено дотримання умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду;

·        про відмову в розгляді заяви - якщо Держмитслужбою встановлено недотримання хоча б однієї з умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду.

В частині сьомій статті 195 Митного кодексу України перелічені обставини, за яких умови, необхідні для прийняття заяви підприємства до розгляду, вважаються недотриманими.

Строк прийняття рішення щодо реєстрації гаранта може бути продовжений з урахуванням умов, визначених частиною п’ятою статті 196 Митного кодексу України, але не більше ніж на 30 днів. 

Відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту (далі- Конвенція) та національного законодавства з питань митної справи розрахунок суми, яка підлягає забезпеченню для кожної окремої транзитної операції (транзитної декларації T1), здійснюється з урахуванням найвищих ставок імпортних митних платежів (без урахування будь-яких пільг та/чи преференцій) на основі кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД на рівні 6 знаків (товарних підпозицій), заявлених у транзитній декларації.

Якщо до  певних товарів, які входять до відповідної товарної підпозиції, застосовуються особливі види мита (спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір), то ставки таких мит також враховуються під час розрахунку суми забезпечення.

Відповідно до статті 16 Конвенції кожна Договірна сторона вживає належних заходів для забезпечення дієвого та гармонійного застосування положень Конвенції. Зважаючи на зазначене, під час розрахунку суми забезпечення для поміщення товарів під процедуру Т1 застосовується диференційований підхід з урахуванням обраного суб’єктом процедури способу гарантування (типу гарантії) та характеру товарів, які поміщуються під процедуру спільного транзиту.

Так, у разі застосування індивідуальної гарантії у формі зобов’язання гаранта враховується, що відповідно до положень Конвенції, відповідальність такого гаранта обмежена виключно сумою наданого ним зобов’язання. При цьому, сума такого зобов’язання не може бути меншою суми забезпечення, розрахованої для окремої транзитної операції  (транзитної декларації). 

У разі застосування суб’єктом процедури індивідуальної гарантії у формі грошової застави, сума забезпечення, розрахована в рамках окремого транзитного переміщення, блокується на єдиному казначейському рахунку такого суб’єкта процедури.

Під час застосування загальної гарантії, розрахована сума забезпечення транзитної операції умовно резервується як частина референтної суми, що встановлена відповідною авторизацією. При цьому, відповідальність гаранта по загальній гарантії перед компетентними (митними) органами залишається на рівні всієї суми наданого ним зобов’язання та не залежить від розрахованої суми забезпечення для кожної окремої транзитної операції.

Водночас, можливі випадки, коли в країні, де виник борг та на користь якої він фактично буде стягуватись, застосовуються вищі ставки митних платежів, ніж в Україні.

Враховуючи вищевикладене та в рамках забезпечення Україною дієвого та гармонійного застосування положень Конвенції, у разі застосування підприємствами для гарантування переміщення товарів під процедурою спільного транзиту індивідуальної гарантії у формі зобов’язання гаранта або у формі грошової застави для мінімізації ризиків несплати боргу (у разі його виникнення) сума забезпечення встановлюється на рівні, який відповідає сумі не менше 50 % вартості всіх задекларованих товарів.

Сума забезпечення незалежно від типу гарантії збільшується для підакцизних товарів, у тому числі з урахуванням ставок митних платежів у країнах, територією яких відбуватиметься транзитне переміщення товарів.

Зважаючи на зазначене, Держмитслужба наголошує, що найбільш прийнятним способом гарантування  (типом гарантії) для  процедури  спільного транзиту є застосування підприємствами загальної гарантії, референтна сума якої одночасно покриває декілька окремих транзитних операцій.

Для отримання авторизації на застосування транзитного спрощення “використання загальної гарантії” підприємство має відповідати критеріям та/або умовам встановлених додатком 1 до Порядку проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”.

Для отримання авторизації на застосування транзитного спрощення “використання загальної гарантії” підприємство подає до Держмитслужби заяву про надання авторизації на застосування транзитного спрощення, анкету самооцінки підприємства, а також розрахунок референтної суми загальної гарантії. Пояснення до заповнення зазначених документів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”.

Упродовж 15 робочих днів з дати реєстрації документів поданих підприємством Держмитслужба здійснює їх попередній розгляд, за результатами якого приймає рішення:

1) про проведення оцінки відповідності; або

2) про відмову у проведенні оцінки відповідності, про що повідомляє підприємство невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

Детальніше про вимоги для отримання спрощення див. інфографіку .

Якщо підприємство претендує на отримання авторизації на застосування транзитного спрощення "використання загальної гарантії", то при розрахунку референтної суми загальної гарантії воно повинно керуватись положеннями статті 74 Конвенції про процедуру спільного транзиту та статті 312-2 Митного кодексу України (далі – МКУ). Тобто одним із зазначених способів, а саме:

1)  якщо підприємство здійснювало оформлення у спільному транзиті та у митниці гарантії наявна інформація про такі оформлення, то розрахунок здійснюється на основі попередніх оформлень. При цьому референтна сума загальної гарантії повинна бути не меншою загальної суми митних платежів, яка може підлягати сплаті, одночасно за всіма операціями з товарами, щодо яких надається загальна гарантія, протягом всього часу перебування товарів під митним контролем;

2) якщо підприємство не здійснювало оформлень у спільному транзиті та у митниці гарантії відсутня інформація про такі оформлення, то враховуючи норми Конвенції про процедуру спільного транзиту (абзац 3 статті 74(2)) розрахунок суми встановлюють на рівні 10000 євро для кожної транзитної операції. При цьому потенційну кількість майбутніх операцій необхідно підтвердити комерційною документацією підприємства.

Авторизація на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» дозволяє покривати суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями одночасно.

На практиці це виглядає так: якщо у суб’єкта процедури є авторизація на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» з певною референтною сумою гарантії (наприклад, 200 тис. євро), і починається транзитна операція (наприклад, на суму 50 тис. євро), то в момент початку цієї транзитної операції сума 50 тис. євро блокується на програмному рівні в електронній системі управління гарантіями. Сума 150 тис. євро залишається доступною для інших операцій. При завершенні процедури відповідна сума розблоковується та може бути використана повторно. 

Так, може. У процедурі спільного транзиту розширюються можливості для ведення бізнесу у брокерів та перевізників. Це нова перспективна сфера застосування їхніх послуг.  Вони можуть бути  не лише брокерами та перевізниками, а й суб’єктами процедури – отримувати транзитне спрощення «використання загальної гарантії» або її видів, чи навіть звільнення від гарантії, а потім надавати таку послугу своїм клієнтам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій” затверджено єдину форму анкети самооцінки підприємства для усіх видів авторизацій.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства критерію та/або умові, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не заповнюється в тій частині, в якій відповідність підприємства критерію та/або умові вже підтверджено.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не подається.

Більше того, якщо підприємство має діючу авторизацію, необхідною умовою надання якої є відповідність усім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів протягом 5 днів, а розгляд заяви та документів протягом 15 днів.

Частиною першою статті 195 Митного кодексу України передбачено, що Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття ним рішення, з метою перевірки дотримання фінансовою установою умов, необхідних для прийняття такої заяви до розгляду. Згідно з пунктом         3 частини другої статті 195 Митного кодексу України Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів, поданих для прийняття рішення щодо реєстрації гаранта, протягом 15 днів.

Завертаємо увагу на необхідність дотримання фінансовою установ умов, необхідних для прийняття заяви до розгляду.

Частиною сьомою статті 195 Митного кодексу України встановлено, що умови, необхідні для прийняття заяви підприємства до розгляду, вважаються недотриманими, у разі якщо:

·        підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 Митного кодексу України;

·        підприємство є нерезидентом;

·        документи, визначені частиною першою статті 194 Митного кодексу України, подано до митного органу, який не має повноважень щодо їх розгляду та прийняття відповідного рішення;

·        подано не всі документи, необхідні для прийняття митним органом рішення, або до таких документів внесено відомості не в повному обсязі з урахуванням виду рішення митного органу, щодо якого подано заяву;

·        заяву складено не за встановленою формою (за наявності відповідної форми) або підписано особою, яка не має на це повноважень;

·   заяву подано для надання авторизації АЕО того самого типу, що була раніше надана підприємству та протягом трьох років до дня подання заяви скасована на підставі невідповідності підприємства критерію, дотримання якого необхідно для надання авторизації АЕО;

·        заяву подано для надання того самого рішення (крім авторизації АЕО), що було надано раніше підприємству та протягом року до дня подання заяви скасовано на підставі недотримання підприємством умов, визначених рішенням, або невідповідності підприємства критеріям та/або умовам для надання рішення;

заяву подано для надання того самого рішення, що було надано раніше підприємству та протягом трьох років до дня подання заяви анульовано з підстав, передбачених статтею 1918 Митного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 316 Митного кодексу України гарант набуває право на провадження діяльності з видачі гарантій з моменту його внесення до реєстру гарантів, якщо він виконує умови, визначені частиною другою статті 316 Митного кодексу України. 

Фінансова установа подає заяву про зупинення рішення щодо реєстрації гаранта у довільній формі з урахуванням вимог, визначених пунктом 1 частини першої статті 1915 Митного кодексу України.

Пунктом 1 частини першої статті 1916 Митного кодексу України передбачено, що рішення Держмитслужби щодо реєстрації гаранта зупиняється на строк, визначений фінансовою установою у заяві, але не більше 90 днів.

Пунктом 1 частини другої статті 1916 Митного кодексу України встановлено, що строк зупинення рішення щодо реєстрації гаранта може бути продовжений за заявою фінансової установи, але не більше ніж на 30 днів.

Параграфом другим статті 23 Доповнення І до Конвенції про процедуру спільного транзиту передбачено, що Гарант може у будь-який час скасувати своє зобов’язання. Гарант повинен повідомити про таке скасування митницю гарантії.

Скасування зобов’язання, наданого гарантом, не відноситься до товарів, які на момент набрання чинності скасуванням були поміщені під процедуру спільного транзиту на підставі зобов’язання, що скасовується, та продовжують перебувати під нею.

Скасування зобов’язання гарантом набирає чинності на шістнадцятий день з дати, коли гарант повідомив митницю гарантії про скасування.

Так, згідно з частинами третьою та четвертою статті 3161 Митного кодексу України зупинення, скасування та анулювання реєстрації гаранта не звільняє гаранта від зобов’язань за гарантіями, виданими до моменту прийняття відповідного рішення.

Держмитслужба невідкладно повідомляє гаранта про зупинення або скасування реєстрації гаранта, а також вносить відповідну інформацію до реєстру гарантів та електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності відповідним рішенням.

Фінансова установа подає заяву про скасування рішення щодо реєстрації гаранта у довільній формі. Прийняття рішення про скасування рішення щодо реєстрації гаранта за заявою фінансової установи визначено пунктом 1 частини першої статті 1917 Митного кодексу України. 

Пунктом 1 частини першої статті 1914 Митного кодексу України встановлено, що у разі зміни відомостей, зазначених у заяві про надання рішення та/або документах, наданих для прийняття рішення, якщо такі зміни дають підстави вважати, що фінансова установа може не дотримуватися умов, визначених рішенням, або може не відповідати критеріям та/або умовам надання рішення така фінансова установа може подати заяву про перегляд рішення щодо реєстрації гаранта. Згідно з частиною сьомою статті 1914 Митного кодексу України Держмитслужба за результатами перегляду рішення приймає одне з таких рішень:

1)    про залишення рішення без змін;

2)    про внесення змін до рішення;

3)    про зупинення рішення;

4)    про скасування рішення;

5)    про анулювання рішення. 

Частиною п’ятою статті 1914 Митного кодексу України передбачено, що дія рішення щодо реєстрації гаранта під час його перегляду не зупиняється.