Закон України від 08 вересня 2005 року № 2860-IV «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» (далі – Закон) визначає особливий правовий режим експорту та реалізації лісо- та пиломатеріалів (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2860-15#Text).

Вивезення за межі митної території України лісоматеріалів та пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев заборонено (стаття 2 Закону).

Цінні та рідкісні породи дерев – акація, берека, вишня, груша, горіх, каштан, тис ягідний, черешня, явір, ялівець (стаття 1 Закону). 

Тимчасово, строком на 10 років, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту лісоматеріалів необроблених (код 4403 УКТЗЕД): деревних порід, крім сосни, – з 1 листопада 2015 року; деревних порід сосни – з 1 січня 2017 року (частина перша статті 21 Закону).

Звертаємо увагу, що випуск у митний режим експорту лісо- та пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 21 Закону, здійснюється митним органом на підставі сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України (частина сьома статті 3 Закону).

З питань видачі сертифікату про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій радимо звертатися до Державного агентства лісових ресурсів України (https://forest.gov.ua).

Списки товарів військового призначення та подвійного використання затверджені Кабінетом Міністрів України.

Так, Список товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення». 

Єдиний список товарів подвійного використання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання».

Міжнародні передачі товарів, що наведені у згаданих вище списках, у своїй більшості здійснюються за дозвільними документами Державної служби експортного контролю України.

При цьому, БПЛА та їх комплектуючи наведені, як у Списку товарів військового призначення, так й у Єдиному списку товарів подвійного використання.

Тобто, окрім цивільних БПЛА існують ще й БПЛА які за своїми технічними характеристиками можуть бути віднесені до:

БПЛА подвійного використання (позиції «9А012.а» та «9А112» до Єдиного списку товарів подвійного використання;

БПЛА військового призначення (позиції «ML10» та «ML10.c» Списку товарів військового призначення).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2022 року № 1378 затверджено «Перелік товарів, на міжнародні передачі (імпорт) яких не поширюється дія Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» у період воєнного стану на території України» (далі – постанова № 1378).

На період дії воєнного стану, ІМПОРТ усіх БПЛА та комплектуючих до них (як і подвійного використання так і військового призначення) здійснюється  без дозвільних документів Держекспортконтролю.

Виключення становить якщо умовою поставки таких товарів в Україну є оформлення українською стороною державних гарантій (як приклад, коли український імпортер зобов’язаний на вимогу іноземного експортера надати міжнародний імпортний сертифікат) або БПЛА, містять у своєму складі виріб, віднесений до позицій ML1.a, ML1.b, ML1.c, ML2.a, ML4.a додатка до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807.

Митним кодексом України регламентовано, що на період дії воєнного стану в Україні, пропуск через митний кордон, митний контроль та митне оформлення, зокрема, БПЛА здійснюються у першочерговому порядку.

Інформація про звільнення від сплати митних платежів при ввезенні на митну територію України БПЛА з метою вільного обігу розміщена на офіційному сайті Держмитслужби за адресою: customs.gov.ua/news/zagalne-20/post/pro-zvilnennia-vid-splati-mitnikh-platezhiv-pri-vvezenni-na-mitnu-teritoriiu-ukraini-bezpilotnikh-litalnikh-aparativ-z-metoiu-vilnogo-obigu-1223.

Ліцензування – це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямований на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров'я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню визначено у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема, зовнішньоекономічна діяльність відповідно до статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Види ліцензій, що можуть застосовуватися, також визначено у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обмежень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (Мінекономіки), з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару.

Довідково: на сьогодні переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2023 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2022 року № 1466.

Звертаємо увагу, що випуск у відповідний митний режим товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, здійснюється митними органами на підставі відповідної ліцензії, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

У разі застосування захисних заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із Законом України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

В цьому випадку квотування імпорту в Україну товарів, що є об’єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі Мінекономіки спеціальних ліцензій. Випуск у вільний обіг на митній території України товару, який є об’єктом спеціальних заходів, здійснюється митним органом на підставі спеціальної ліцензії, отриманої від Мінекономіки з використанням механізму «єдиного вікна» відповідно до Митного кодексу України.

Довідково: дивись Рішення Комісії від 02.07.2018 № СП-391/2018/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну кислоти сірчаної та олеуму незалежно від країни походження та експорту», від 27.08.2021 № СП-500/2021/4411-03 та від 02.11.2022 № СП-539/2022/441-01.

Пропонуємо при плануванні зовнішньоекономічних операцій обов’язково ознайомитись з приписами зазначених нормативно-правових актів.  

У відповідності до вимог пункту 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, видача дозволів, зокрема, на перевезення вогнепальної зброї (нарізної воєнних зразків, несучасної стрілецької, спортивної, навчальної, охолощеної, мисливської нарізної і гладкоствольної), бойових припасів до неї, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, здійснюється у порядку, визначеному МВС.

Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1998 року за № 637/3077 (далі – Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи (підрозділи) поліції відповідно до законодавства України приймають рішення про надання, зокрема, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам господарювання дозволів на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України, транзит через територію України) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пневматичної зброї тощо.

Пунктом 2.2 Інструкції визначено, що за результатами розгляду поданих заявником документів орган (підрозділ) поліції приймає рішення (далі – Рішення). Рішення приймається у формі електронного документа, на який накладається кваліфікований електронний підпис.

На підставі Рішення в функціональної підсистеми «Єдиний реєстр зброї» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ (далі – ЄРЗ) формується відповідний запис , зокрема про надання дозволу або відмову в його наданні.

Відповідно до пункту 2.3.1 Інструкції рішення на придбання, перевезення через митний кордон України, транзит через територію України вогнепальної, пневматичної, холодної, охолощеної зброї, бойових припасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів і речовин міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб’єктам господарювання, а також іноземним суб’єктам господарювання на підставі відповідних договорів приймаються уповноваженим підрозділом із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією (УП ЦОУП).

Згідно з пункту 2.3.2 Інструкції рішення на перевезення через митний кордон України мисливської вогнепальної зброї, основних частин зброї, бойових припасів до неї, пневматичної, холодної та охолощеної зброї громадянами України приймаються уповноважений підрозділ з контролю за обігом зброї та дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві (далі – УП ГУНП).

Пунктом 10.6 Інструкції визначено вичерпний перелік документів, які подаються уповноваженою особою (представником) підприємства, установи, організації для прийняття рішення про надання дозволу на перевезення через митний кордон України вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв та патронів до них.

Відповідно до пункту 12.14 Інструкції вогнепальна мисливська зброя, боєприпаси до неї, основні частини зброї, пневматична, холодна, охолощена зброя, пристрої та патрони до них перевозяться її власниками через митний кордон України на підставі дозволу, який надається УП ГУНП, УП ЦОУП.

Разом з цим, пунктом 8.13 Інструкції визначено, що мисливська та спортивна вогнепальна зброя може оснащуватися аксесуарами (монтажні кріплення, сошки, затильники, оптичні або коліматорні приціли, глушники звуку пострілу, освітлювальні пристрої, полум’ягасники тощо) та іншими спеціальними комплектувальними виробами (ложа чи їх окремі частини, з’ємні магазини (обойми), затворні рами, ударно-спускові механізми, зібрані у блок або комплект деталей тощо), які спеціально призначені для використання разом зі зброєю та застосування у її складі, однак не виконують без поєднання з іншими частинами самостійної функції. 

Зокрема, перевезення аксесуарів та спеціальних комплектувальних виробів здійснюється в загальному порядку, без отримання дозволу.

Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, на період воєнного стану, здійснюється у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» (далі – постанова № 174).

Абзацом першим пункту 1 постанови № 174 визначено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги, зокрема, безпілотних літальних апаратів та їх частин цивільного призначення та подвійного використання від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 (далі – декларація) без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та без оформлення гарантійних листів, зазначених у абзаці п’ятому цього пункту.

Безпілотні літальні апарати та їх частин, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого постанови № 174, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

Тобто, на період дії воєнного стану, ввезення в Україну в якості гуманітарної допомоги, безпілотних літальних апаратів цивільного призначення та подвійного використання, здійснюється за умови подання до митних органів в паперовій або електронній формі декларації.

Пропуск через митний кордон України товарів гуманітарної допомоги, наведених у додатку 2 до постанови № 174, зокрема безпілотних літальних апаратів (квадрокоптерів) військового призначення, здійснюється за наявності подання до митних органів декларації та гарантійного листа кінцевого користувача товарів гуманітарної допомоги, форма якого, наведена у додатку 3 до постанови № 174.

Електронні інформаційні ресурси митних органів – систематизована інформація, що включає дані в електронному вигляді, право на володіння, використання або розпорядження якими належить митним органам відповідно до закону та які створені, отримані (у тому числі з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, а також інших документах, у тому числі отриманих відповідно до міжнародних договорів України), обліковані, оброблені та зберігаються на матеріальних носіях та/або відображені за допомогою інформаційних технологій.

Відомості про володільця персональних даних:

Володільцем персональних даних є Державна митна служба України – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Контакти

Правові підстави обробки персональних даних:

Митний кодекс України

Закон України «Про звернення громадян»

Закон України «Про доступ до публічної інформації»

Закон України «Про захист персональних даних»

Мета обробки персональних даних:

здійснення митної справи;

розгляд звернень громадян та запитів на інформацію.

Склад та зміст персональних даних:

Ідентифікаційні дані громадянина – суб’єкта персональних даних:

прізвище, ім’я, по батькові;

дата народження;

серія та номер паспорта, дата та місце його видачі;

реєстраційний номер облікового номеру платника податку;

місце реєстрації (проживання) та роботи;

відомості про засоби зв’язку (адреса електронної пошти, номер телефону).

Відомості, що збираються митними органами з метою здійснення митної справи.

Відповідно до статті 11 Митного кодексу України обробка персональних даних осіб, відомості про яких отримані митними органами, здійснюється без згоди таких осіб.

Доступ до персональних даних третій особі надається:

за згодою суб’єкта персональних даних;

відповідно до вимог закону.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» треті особи зобов’язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Україна реформує митну систему відповідно до норм ЄС. Спільний транзит – одне з ключових питань економічної інтеграції між Україною та ЄС. Приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту (Convention on a common transit procedure – CCTP) – зобов’язання України за економічною частиною Угоди про асоціацію з ЄС. Приєднання до Конвенції відбулось за допомогою ЄС, зокрема, за підтримки Проєкту EU4PFM.

Питання процедури спільного транзиту в Україні регулюються та керуються безпосередньо положеннями Конвенції про процедуру спільного транзиту, а також  нормативно-правовими актами, розробленими з метою виконання положень Конвенції. Із повним переліком нормативно-правових актів можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Нормативно-правова база» розділу «Спільний транзит (NCTS)».

Наразі до Конвенції про процедуру спільного транзиту входять 36 країн. Серед них країни ЄС, країни Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA) (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), Велика Британія, Туреччина, Північна Македонія, Сербія, а також Україна (з 01.10.2022 року).

Конвенція про процедуру спільного транзиту – основа для транзитного переміщення товарів між країнами-учасницями Конвенції. Положення Конвенції допомагають значно спростити такі переміщення. Перевезення товарів здійснюється в рамках однієї транзитної процедури, від митниці відправлення в одній країні до митниці призначення в іншій країні (і) за однією транзитною декларацією, (іі) під забезпеченням однією фінансовою гарантією (така гарантія діє на території усіх країн-учасниць Конвенції).

З 1 жовтня 2022 року у зв’язку із приєднанням України до Конвенції про процедуру спільного транзиту встановлені єдині правила регулювання транзитних операцій (транзиту) в Україні та ЄС, що визначені Конвенцією.

NCTS з’єднує митні служби в країнах-учасницях Конвенції, дозволяючи обмінюватися митними даними. Це дозволяє забезпечувати належний контроль за транзитними товарами, сприяє запобіганню шахрайству, а також підвищує ефективність використання людських ресурсів. Приєднання до Конвенції дозволяє Україні обмінюватися митною інформацією із 35 країнами. 

Після приєднання до Конвенції (з 01.10.2022), митниці ЄС і України мають в системі один транзитний документ. Це означає, що  можна перевірити чи товар, який вивезений підприємством з ЄС, відповідає тому, який було ввезено на митну територію України. Звісно це підвищить і рівень боротьби з шахрайством, пов’язаний з підміною  супровідних документів.

Таким чином, приєднання до Конвенції про процедуру спільного транзиту, що реалізується за допомогою такого інструменту, як NCTS, є додатковим заходом боротьби із шахрайством, зі сторони нечесного бізнесу, який ухиляється від сплати митних платежів.

Порядок заповнення декларацій Т1 визначається Доповненням ІІІ до Конвенції про процедуру спільного транзиту. Наказ Міністерства фінансів України від 07.10.2022 № 325 «Про затвердження Порядку реалізації положень Конвенції про процедуру спільного транзиту на території України» визначає особливості застосування процедури спільного транзиту на території України. Окрім того, на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Методичні та навчальні матеріали» розділу «Спільний транзит (NCTS)» розміщено Методичні рекомендації щодо заповнення транзитних декларацій на товари при їх поміщенні у митний режим транзиту на умовах Конвенції про процедуру спільного транзиту, які містять детальну покрокову інструкцію заповнення декларацій T1.

Подати транзитні декларації до NCTS Фаза 5 бізнес може одним із способів:

●   через «Єдине вікно» (інтеграційну платформу «Єдине вікно – ЄАІС – NCTS»)

https://cabinet.customs.gov.ua/

●   через «Портал трейдера»

https://tp.customs.gov.ua/tp-web-ui/

●   через брокерське програмне забезпечення (відповідно до специфікацій для NCTS Фаза 5, які було опубліковано на сайті Держмитслужби https://bit.ly/3UsegnG).

Для отримання первинного логіна та пароля для роботи з NCTS P5 необхідно використовувати відповідний фунціонал Особистого кабінету на вебпорталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі».

Отримані логін та пароль адміністратора можуть в подальшому використовуватися компанією для надання доступу іншим користувачам компанії через функціонал Порталу трейдера щодо управління користувачами або групами користувачів.

Якщо компанія надає послуги з декларування товарів та включена Держмитслужбою до реєстру підприємств, яким надано дозвіл на провадження митної брокерської діяльності, про це обов'язково має бути зазначено при отриманні первинного логіна та паролю у розділі NCTS шляхом проставлення відповідної відмітки.

З питань, що стосуються застосування процедури спільного транзиту та NCTS, Ви можете звернутися до Служби підтримки із використанням функціоналу Модуля технічної підтримки користувачів.

У разі відсутності у користувача можливості подати запит за допомогою Модуля, Служба підтримки з питань спільного транзиту Держмитслужби приймає запити цілодобово. 

+380 (44) 481-18-07

+380 (44) 481-19-14

+380 (44) 481-19-16

+380 (95) 783-67-01 (Viber, What’s app, Telegram)

+380 (97) 813-08-60 (Viber, What’s app, Telegram

З  20:00 до 08:00  години у робочі дні , у вихідні  та святкові дні запити щодо усунення критичних технічних проблем роботи NCTS приймаються на електронну поштову скриньку ncts-monitoring@customs.gov.ua.

Більш детальна інформація щодо роботи Служби підтримки розміщена на офіційному веб-сайті Держмитслужби у підрозділі «Служба підтримки» розділу «Спільний транзит (NCTS)».

Відповідно до Конвенції про процедуру спільного транзиту суб'єктом процедури є особа, яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація. 

Суб’єкт процедури несе відповідальність за:

- пред’явлення митниці призначення товарів у незмінному стані та необхідної інформації до завершення встановленого терміну та у відповідності до заходів, вжитих митними органами для забезпечення їх ідентифікації;

- дотримання митних положень, що стосуються процедури спільного транзиту;

- якщо інше не передбачено Конвенцією, надання гарантії для забезпечення сплати суми боргу, який може виникнути щодо товарів.

Відповідно до пункту 2 статті 19⁴ Митного кодексу України заява для прийняття рішення митним органом та  анкета самооцінки,  інші документи або їх копії, що додаються до заяви, подаються підприємством одним із таких способів:

1) у паперовій формі – особисто або поштовим відправленням з описом вкладення.

Тобто, заяву можна надіслати на адресу канцелярії Державної митної служби України: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, Україна, 04119. 

2) в електронній формі – з використанням систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів із дотриманням вимог законодавства у сферах електронного документообігу, електронних довірчих послуг та захисту інформації.

Тобто, заява може подаватися в електронному вигляді на електронну поштову скриньку  post@customs.gov.ua, за умови її підписання КЕП уповноваженої на це особи.

Відстежувати переміщення товарів під процедурою спільного транзиту можна  таким способом:

1) за допомогою програмного забезпечення, яке використовувалося для подання транзитної декларації (брокерське програмне забезпечення);

2) за номером MRN на Порталі Трейдера за посиланням 

https://tp.customs.gov.ua/tp-web-ui/;

3) за номером MRN через «Єдине вікно»

https://cabinet.customs.gov.ua/

4) на Веб-сервері europa за посиланням -

https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/mrn/mrn_home.jsp?Lang=en&Expand=true&MRN= 

Перелік транзитних спрощень, що використовуються для процедури спільного транзиту, та ключові вимоги для їх отримання встановлено розділом ІІІ Конвенції про процедуру спільного транзиту. Детальніше про транзитні спрощення див. інфографіку.

Процедуру та алгоритм проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства, критерії та/або умови надання авторизації на застосування транзитних спрощень визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 «Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій»

Авторизації на застосування транзитних спрощень, що використовуються для процедури спільного транзиту, надаються безоплатно та діють безстроково.

Термін розгляду заяв на отримання авторизацій на застосування транзитних спрощень відрізняється в залежності від того чи підприємство отримує авторизацію вперше (не має жодного підтвердженого критерію) чи уже має діючу авторизацію (має підтверджений той чи інший критерій або декілька).

1) Якщо підприємство отримує авторизацію вперше

Держмитслужба здійснює попередній розгляд поданих підприємством документів протягом 15 днів з дня, наступного за днем реєстрації таких документів у Держмитслужбі. За результатами попереднього розгляду приймається рішення про проведення оцінки відповідності або про відмову у проведенні оцінки відповідності. Копія рішення про проведення оцінки відповідності або рішення про відмову у проведенні оцінки відповідності надсилається підприємству невідкладно, але не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення. Оцінка відповідності проводиться протягом 120 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

2) Якщо підприємство має діючу авторизацію

Держмитслужба здійснює попередній розгляд поданих підприємством документів протягом 5 днів з дня, наступного за днем реєстрації таких документів у Держмитслужбі та оцінка відповідності проводиться протягом 15 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

У відповідності до положень статті 12 Доповнення І процедури спільного транзиту Конвенції про процедуру спільного транзиту гарант є третьою особою, яка має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, та визнана митними органами, що вимагають гарантію.

Статтею 316 Митного кодексу України визначено, що гарантом можуть виступати такі фінансові установи:

1)                банки;

2)                страховики, крім страховиків, які здійснюють страхування життя;

3)                фінансові компанії, які мають право на провадження діяльності
з надання гарантій.

Важливо зазначити, що гарант і суб’єкт процедури не повинні бути однією особою.

Обов’язковою умовою для реєстрації гаранта є відповідність фінансової установи вимогам, визначених статтею 316 Митного кодексу України.

Так, вказаною статтею встановлюються як загальні, так і особливі вимоги для фінансової установи для набуття статусу гаранта.

Інформацію про фінансові установи, які видають гарантії відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту, розміщено у підрозділі «Контактні дані гарантів (NCTS)» розділу «Спільний транзит (NCTS)»

Статтею 10 Доповнення І процедури спільного транзиту Конвенції
про процедуру спільного транзиту встановлено, що суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту.

Гарантія надається як: індивідуальна гарантія (може надаватися у формі грошової застави чи зобов’язання, наданого гарантом), що покриває одну операцію; або загальна гарантія, що покриває декілька операцій у формі зобов’язання, наданого гарантом, у разі застосування спрощення «використання загальної гарантії» чи «звільнення від гарантії». 

Питання застосування українських гарантій в інших країнах-учасницях Конвенції про процедуру спільного транзиту відноситься виключно
до компетенції митних адміністрацій цих країн.

Разом з тим, про можливість застосування українських гарантій Державну митну службу України інформували такі країни як: Грецька Республіка, Республіка Естонія, Ірландія, Республіка Латвія, Литовська Республіка, Королівство Нідерланди, Королівство Норвегія, Республіка Північна Македонія, Португальська Республіка, Республіка Словенія, Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Швейцарська Конфедерація, Королівство Швеція та Республіка Польща.

Відповідно до положень Конвенції про процедуру спільного транзиту суб’єктом процедури є особа (експортер, імпортер, митний брокер, перевізник тощо), яка подає транзитну декларацію або від імені якої подається така декларація.

Суб’єкт процедури повинен надати гарантію для забезпечення сплати боргу, який може виникнути щодо товарів, поміщених під процедуру спільного транзиту.

Щоб мати змогу суб’єкту процедури – резиденту України застосовувати отримане ним транзитне спрощення «використання загальної гарантії»
для поміщення товарів під процедуру спільного транзиту в митних органах країни-учасниці спільного транзиту необхідно зареєструватися
в митних органах країни-учасниці спільного транзиту, отримати обліковий номер (EORI) та отримати повноваження для подання декларації спільного транзиту (NCTS).

До того ж, статтею 12 Доповнення І процедури спільного транзиту Конвенції про процедуру спільного транзиту визначено, що гарантом
є  третя особа, яка має осідок на території Договірної сторони, де надається гарантія, та визнана митними органами, що вимагають гарантію. Таким чином, у разі застосування українських гарантій в інших країнах-учасницях процедури спільного транзиту, обов’язковою умовою є реєстрація гаранта – резидента України, що видав гарантію, в митних органах країни-учасниці спільного транзиту та отримання облікового номера (EORI).  

Для отримання авторизації на застосування транзитного спрощення “використання загальної гарантії” підприємство має відповідати критеріям та/або умовам встановлених додатком 1 до Порядку проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства критеріям та/або умовам надання авторизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 “Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій”.

Для отримання авторизації на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» підприємство подає до Держмитслужби заяву про надання авторизації на застосування транзитного спрощення, анкету самооцінки підприємства, а також розрахунок референтної суми загальної гарантії. Пояснення до заповнення зазначених документів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 «Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій».

Упродовж 15 робочих днів з дати реєстрації документів поданих підприємством Держмитслужба здійснює їх попередній розгляд, за результатами якого приймає рішення:

1) про проведення оцінки відповідності; або

2) про відмову у проведенні оцінки відповідності, про що повідомляє підприємство невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

Детальніше про вимоги для отримання спрощення див. інфографіку.

Авторизація на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» дозволяє покривати суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями одночасно.

На практиці це виглядає так: якщо у суб’єкта процедури є авторизація на застосування транзитного спрощення «використання загальної гарантії» з певною референтною сумою гарантії (наприклад, 200 тис. євро), і починається транзитна операція (наприклад, на суму 50 тис. євро), то в момент початку цієї транзитної операції сума 50 тис. євро блокується на програмному рівні в електронній системі управління гарантіями. Сума 150 тис. євро залишається доступною для інших операцій. При завершенні процедури відповідна сума розблоковується та може бути використана повторно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року № 1092 «Деякі питання реалізації положень Митного кодексу України щодо надання авторизацій» затверджено єдину форму анкети самооцінки підприємства для усіх видів авторизацій.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства критерію та/або умові, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не заповнюється в тій частині, в якій відповідність підприємства критерію та/або умові вже підтверджено.

У разі якщо підприємство має діючу авторизацію, для надання якої підтверджено відповідність підприємства всім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, анкета самооцінки не подається.

Більше того, якщо підприємство має діючу авторизацію, необхідною умовою надання якої є відповідність усім критеріям та/або умовам, дотримання яких необхідно для надання авторизації, щодо якої подано заяву, Держмитслужба здійснює попередній розгляд заяви та документів протягом 5 днів, а розгляд заяви та документів протягом 15 днів.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (далі – Кодекс) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII ГАТТ та є однаковими для всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України. 

Згідно чинного законодавства митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом або уповноваженою ним особою, визначені ним самостійно.

Декларант або уповноважена ним особа зобов’язаний подавати митному органу достовірні відомостей про митну вартість, які повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений статтею 53 Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Кодексу).

Відповідно до статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами: 

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 

в) на основі віднімання вартості; 

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 

ґ) резервного. 

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 58 Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 Кодексу. 

До ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни. Перелік таких витрат визначений частиною десятою статті 58 Кодексу. Крім того, до митної вартості товарів не включаються витрати, зазначені в частині одинадцятій статті 58 Кодексу, якщо вони виділені з ціни товарів.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів із застосуванням основного методу митна вартість за наявності підстав, визначених статтею 58 Кодексу, визначається шляхом послідовного застосування інших методів, передбачених статтями 59-64 Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При застосуванні методу за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів  за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами відповідно, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Ціна договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У випадках, встановлених частиною четвертою-шостою статей 59-60 Кодексу вартість операції коригується з урахуванням зазначених розбіжностей.

При застосуванні методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються на внутрішньому ринку України, скоригована відповідним чином на витрати, понесені в Україні. Перелік таких витрат визначений частиною другою статті 62 Кодексу.

Для визначення митної вартості товарів на основі методу додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум, визначених частиною першою статті 63 Кодексу.

Резервний метод застосовується лише, коли не можуть бути застосовані жоден із зазначених методів. Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому, статтею 64 Кодексу встановлені жорсткі обмеження щодо цього методу – для митної оцінки не можуть використовуватись довільні, фіктивні, мінімальні вартості тощо.

Відповідно до пункту 3 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об’єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.12 № 446. Зазначеним порядком визначено, що у випадку, якщо на момент митного оформлення сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома, то декларант або уповноважена ним особа здійснює розрахунок таких сум виходячи з запланованих показників або прогнозних показників баз роялті.

Зазначені положення національного законодавства повністю відповідають положенням пункту с) частини першої статті 8 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Таким чином, відповідно до законодавства України та зазначеної Угоди роялті та ліцензійні платежі за вказаних умов повинні включатись до митної вартості товарів. Слід зазначити, що існують випадки, коли врахувати роялті достатньо складно при імпорті товарів, зокрема, коли сума таких платежів на момент митного оформлення невідома.

Якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома, то під час визначення митної вартості оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа здійснює розрахунок суми роялті та інших ліцензійних платежів з урахуванням:

1)   запланованих показників, які базуються на сумі роялті та інших ліцензійних платежів, сплаченої за ідентичні товари у попередньому періоді, якщо ліцензійним договором або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності передбачено сплату роялті та інших ліцензійних платежів залежно від отриманого прибутку;

2) прогнозних показників бази роялті та інших ліцензійних платежів, яка використовується для визначення величини роялті та інших ліцензійних платежів відповідно до умов ліцензійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Для підтвердження розрахунку та сплати суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, декларант або уповноважена ним особа подає митному органові ліцензійний договір або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та наявні у нього документи, що підтверджують заявлені числові значення цієї складової частини митної вартості.

Розрахована сума роялті та інших ліцензійних платежів зазначається у декларації митної вартості, яка подається під час митного оформлення оцінюваних товарів.

За результатами фактичної сплати роялті та інших ліцензійних платежів декларант або уповноважена ним особа подає в строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, додаткову декларацію з уточненням митної вартості оцінюваних товарів.

У разі коли фактична сплата роялті та інших ліцензійних платежів здійснюється в строки, що перевищують строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа здійснює заходи, передбачені статтею 50 Податкового кодексу України. 

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Кодексу, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 64 Кодексу митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, зазначене положення не виключає можливості визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях. 

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено (частина перша статті 55 Кодексу):

- неповні та/або 

- недостовірні відомості про митну вартість, в тому числі 

- невірно визначено митну вартість товарів. 

Слід відмітити, що митна вартість вважається невірно визначеною декларантом, а заявлені відомості - неповними (недостовірними) тільки у таких випадках (частина шоста статті 54 Кодексу):

1) невірно проведений розрахунок митної вартості (наприклад, арифметичні помилки, помилки при переведенні курсу), 

2) неподання основних або додаткових документів чи відсутності у цих документах всіх відомостей щодо складових митної вартості або ціни, 

3) невідповідність обраного методу умовам, визначеним Кодексом (наприклад, наявність однієї з умов неможливості застосування основного методу), 

4) надходження інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Будь-яке прийняте рішення про коригування митної вартості повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: 

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Всі обов’язкові вимоги щодо заповнення рішення про коригування митної вартості, зокрема графи 33 рішення, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195. 

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) відповідно до частини другої статті 57 Кодексу.

Зазначений метод не використовується у встановлених Кодексом випадках, а саме:

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 58 метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується у разі, якщо:

1) наявність обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів (частина перша статті 58 Кодексу), за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни наявні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів(частина перша статті 58 Кодексу);

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина перша статті 58 Кодексу);

4) покупець і продавець пов'язані між собою особи та ці відносини вплинули на ціну товарів (частина перша статті 58 Кодексу);

5) використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості (частина друга статті 58 Кодексу)

- не підтверджені документально 

- не визначені кількісно і достовірні 

- відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

6) відсутній продаж на експорт (частина четверта статті 58 Кодексу). 

 Частиною п’ятою статті 54 Кодексу за митним органом, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, закріплено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу).

Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на підставі їх здійснює оплату. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі. 

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Рахунок проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов’язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата тощо.

В залежності від законодавства кожної держави рахунок-фактура, окрім вимог про сплату товару, може виконувати різноманітні функції. Наприклад, в країнах ЄС рахунок-фактура використовується для підтвердження сплати ПДВ та акцизного податку. В загальному випадку, рахунок-фактура це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність. 

Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. 

Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Щодо наявності підпису керівника підприємства на інвойсі інформуємо. Відповідно до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 1983 року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» рахунок має місце для підписів та інших видів підтвердження автентичності, коли вони необхідні.

Міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала. 

Разом з тим, якщо положеннями зовнішньоекономічної угоди передбачено, що рахунок-фактура, є невід’ємною частиною угоди, рахунок-фактура повинен бути затверджений згідно з вимогами, які передбачені до затвердження такої угоди.

Таким чином, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 Кодексу (стаття 255 Кодексу).

Строк, зазначений у частині першій статті 255 Кодексу, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 Кодексу.

Таким чином, у разі подання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів або письмової відмови від їх подання митне оформлення, в тому числі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, приймається в строки передбачені частиною першою статті 255 Кодексу.

Розбіжності в документах – це невідповідність відомостей які містяться в поданих для підтвердження заявленої митної вартості документах.

Якщо документи містять суперечливі, несумісні за змістом дані (невідповідність в заявленому та наявному в документах класифікаційному коді товару, умовах поставки та оплати, кількості товару, артикулах товару, в номерах і датах документів тощо), це розцінюється як наявність розбіжностей в документах. 

Зрозуміло, що перелічити всі можливі випадки, коли документи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх автентичності, містять будь-які розбіжності, неможливо. Саме з метою спростування сумнівів, що виникли, підтвердження заявлених відомостей, митний орган вимагає подання додаткових документів. 

Частиною п’ятою статті 54 Кодексу передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Статтею 17 Угоди про застосування статті  VII ГАТТ (далі – Угода), згода на обов’язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Таким чином, і законодавством України, і міжнародним законодавством передбачено право митного органу для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів запитувати додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 52 Кодексу надання (за наявності) додаткових відомостей у разі потреби уточнення інформації є правом декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, відповідно до положень Кодексу надання додаткових документів не є обов’язком декларанта або уповноваженої ним особи.  Декларант або уповноважена ним особа має право вибору: надати митному органу запитувані додаткові документи чи відмовитись від їх подання у разі небажання їх подати або їх відсутності. Разом з тим, необхідно враховувати, що відмова від подання додаткових документів позбавляє митний орган можливості переконатися, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні, що присутні всі складові митної вартості, які є обов’язковими при її обчисленні.

Вогнепальна зброя, крім зброї армійських зразків, заряджені патрони до неї, пневматична та холодна зброя громадянами України перевозяться через державний кордон України:

- громадянами України на підставі дозволів МВС, ГУМВС, УМВС України;

- іноземними громадянами - тільки за дозволом МВС України

Громадяни можуть ввозити на митну територію України лікарські засоби, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:

- у кількості, що не перевищує 5 упаковок кожного найменування на одну особу (крім лікарських засобів, що містять наркотичні чи психотропні речовини);

- у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на такий лікарський засіб, виданому на ім'я цієї особи та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров'я.

Громадяни (батьки або особи, які їх замінюють, та/або уповноважена ними особа, інші члени сім'ї та родичі) можуть ввозити на митну територію України продукти спеціального дитячого харчування, які не виробляються (не реалізуються в Україні) для дітей, хворих на фенілкетонурію або інше захворювання, що потребує спеціального харчування, які переміщуються в ручній поклажі та/або в супроводжуваному або несупроводжуваному багажі громадянина, в таких обсягах:

- у кількості, що не перевищує 5 упаковок (банок) кожного найменування на одну особу;

- у кількості, що не перевищує зазначену в наявному в особи рецепті на продукти спеціального дитячого харчування, виданому на ім'я дитини та засвідченому печаткою лікаря та/або закладу охорони здоров'я, за умови пред'явлення документів, що засвідчують родинні зв'язки з хворою дитиною, або іншого документа, який підтверджує повноваження особи на такі дії.

Громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах:

- в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, — у кількості не більше, ніж 1 упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кг, кожного найменування на одну особу;

- без упаковки — у кількості, що не перевищує 2 кг кожного найменування на одну особу;

- без упаковки — неподільного продукту, готового до безпосереднього вживання, у кількості не більше ніж по одному найменуванню на одну особу;

Під час ввезення громадянами на митну територію України зазначених харчових продуктів здійснюється їх декларування (шляхом вчинення дій, усно або письмово за бажанням власника таких продуктів або на вимогу посадової особи митниці).

Громадяни, які досягли 18-річного віку, можуть ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію України в ручній поклажі або супроводжуваному багажі без сплати митних платежів та без письмового декларування у таких кількостях із розрахунку на одну особу:

- 200 сигарет або 50 сигар чи 250 г тютюну, або ці вироби в наборі загальною вагою, що не перевищує 250 грамів;
- 5 літрів пива, 2 літра вина, 1 літр міцних ( із вмістом спитру більш як 22 %) алкогольних напоїв.

Через «ЗЕЛЕНИЙ КОРИДОР»:

Не підлягають письмовому декларуванню:
Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро:

- не оподатковуються митними платежами;
- не підпадають під установлені законодавством заборони та/або обмеження

Через «ЧЕРВОНИЙ КОРИДОР»:

Письмове декларування в порядку, встановленому для громадян:

а) Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро:

- на які встановлено вивізне мито (із сплатою вивізного мита);

- та/або на які відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та оформлення (із поданням відповідних документів).

б) Товари, сумарна сума яких в еквіваленті перевищує 10000 євро, які:

- вивозяться у зв’язку із виїздом за межі України на постійне місце проживання;
- тимчасово вивозяться громадянами-резидентами під письмове зобов’язання про їх зворотне ввезення;

- входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента;

- були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов’язання про їх зворотне вивезення;

- одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів, нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України.

Письмове декларування з поданням митної декларації, передбаченої для підприємств

Товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує суму в еквіваленті 10000 євро.

Фізична особа-резидент:

- до 10000 євро без письмового декларування;

- Понад 10000 євро за умови письмового декларування в повному обсязі та за наявності документів, що підтверджують зняття готівки з власних рахунків у банках та придбання особою банківських металів у банках та/або Національному банку на суму, що перевищує в еквіваленті 10000 євро.
Строк дії таких документів – 90 календарних днів починаючи із дня видачі.

Фізична особа-нерезидент:

- до 10000 євро без письмового декларування;

- понад 10000 євро за умови письмового декларування в повному обсязі. При цьому сума готівки, що вивозиться за межі України, не повинна перевищувати суми готівки, письмово задекларованої митному органові при ввезенні в Україну.

- у разі ввезення громадянами не частіше одного разу протягом доби товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро;

- у разі ввезення громадянами не частіше одного разу протягом доби товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг;
- у разі надходження на адреси громадян товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує 100 євро.

- у разі ввезення громадянами не частіше одного разу протягом доби товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро;

- якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 500 євро, базою оподаткування є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 500 євро, з урахуванням мита, що підлягає сплаті;

- якщо сумарна вага товарів перевищує 50 кг, базою оподаткування є сумарна фактурна вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг, з урахуванням мита, що підлягає сплаті;

- за відсутності особи в Україні менше, ніж 24 години або в'їзду в Україну частіше одного разу протягом 72 годин, базою оподаткування є частина сумарної фактурної вартості таких товарів, що перевищує еквівалент 50 є, з урахуванням мита, що підлягає сплаті;

- якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 150 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, оподатковуються: ввізним митом за ставкою 10 %;

- якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 100 євро, але не перевищує еквівалент 10000 євро, оподатковуються: податком на додану вартість за ставкою 20%;
- базою оподаткування є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 150 євро.

- через пункти пропуску, відкриті для повітряного сполучення, в супроводжуваному багажі та ручній поклажі.

- через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску  в супроводжуваному багажі або ручній поклажі.

- пересилання товарів (крім підакцизних), що надходять на адресу одержувача в одній депеші від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях, у неcупроводжуваному багажі.