Мешко Станіслав Петрович

Про Станіслава Мешка важко говорити в минулому часі. Цієї людини нам дуже не вистачає. Часто в думках ми повертаємось до нього.

Згадуємо його спокій, виважені слова, здатність підтримати навіть тоді, коли самому було непросто. Він не був людиною гучних слів, але завжди був людиною справи. Поруч зі Станіславом відчувалася надійність – та рідкісна якість, яка дає впевненість і спокій іншим.

У кожного з нас залишилися свої спогади про нього – моменти розмов, спільної роботи, простих життєвих ситуацій. Саме з таких, на перший погляд звичайних речей, і складається пам’ять про людину. І саме ці моменти сьогодні набувають особливої ваги.

Він умів бути поруч – без зайвих слів, але по-справжньому. І ця його людяність, щирість і внутрішня сила назавжди залишаться з нами.

У пам’яті дружини Станіслав залишається найкращим, добрим, щирим, чуйним, рішучим, з твердим характером, чесним і принциповим, із підвищеним почуттям справедливості, розумним і кмітливим, інтелектуалом, скромним, серйозним і відповідальним, веселим, жартівником з неперевершеним почуттям гумору, цікавим, романтиком, професіоналом, господарем, майстром по ремонту будь-якої техніки, надійним, упевненим, мужнім, патріотом, свободолюбивим, справжнім чоловіком. Двох доньок Стаc виховував із усвідомленням своєї національної ідентичності та пишався ними.   

Революція Гідності. 18 - 21 лютого 2014 року – Стас на Інститутській. 20 лютого – розстріли активістів, а він серед них. Українці вибороли право бути в Європейській родині. «Кожна людина може змінити життя в своїй країні на краще. Кожна людина має значення. Головне бажання і дії. Я вірю в єдність та силу українців», – це слова Станіслава, які закарбувались в  пам’яті, і ця віра мотивувала його діяти далі. 

Ті, хто служив поруч із ним, згадують його як надійного побратима. Людину, яка не панікує, підтримує інших і завжди тримається гідно. Він умів знайти потрібне слово, навіть коли було важко. Його спокій додавав впевненості іншим.

У 2024 році життя Стаса обірвалося на Донеччині під час виконання бойового завдання. Це втрата, яку важко прийняти. Втрата для родини, для друзів, для всіх, хто його знав.

У рідному мальовничому селі Пузняківці Закарпатської області центральна вулиця названа на честь Станіслава Мешка.

 Нагороджений:

• орденом «За мужність» III ступеня Указом Президента України від 19.10.2023 р. № 697 (посмертно);

• «Почесною відзнакою» наказом Управління розвідки Адміністрації прикордонної служби України від 23.08.2022 р. № 109;

• медаллю «Честь. Слава. Держава» розпорядженням Київського міського голови від 27.11.2024 р. № 1129 (посмертно).

Стас був із тих людей, які не шукають слави, але заслуговують на неї найбільше.

Він залишив після себе більше, ніж слова. Він залишив приклад.

Ми пам’ятаємо. І будемо пам’ятати.

Світла пам’ять.