Трагічно загинув, захищаючи Україну від російської агресії
Олександр Володимирович Овчаров народився 16 березня 1989 року в с.Олексіївка Дніпропетровської області.
У 2011 році закінчив Академію митної служби за спеціальністю «транспортні системи». За розподілом був направлений того ж року на роботу в Чопську митницю інспектором.
До повномасштабного вторгнення російських загарбників у лютому 2022 році, Олександр пропрацював майже 11 років на різних кордонах України з Євросоюзом, зокрема м/п «Ужгород» на кордоні зі Словаччиною та «Тиса» з Угорщиною, у відділах митного оформлення.
Мав 6 ранг державного службовці та присвоєне спеціальне звання - Радник митної служби ІІІ рангу.
У березні 2022 року пішов добровольцем у 101 ТРО, пройшовши спецпідготовку, вступив до лав ЗСУ, і невдовзі відправлений на передову у м.Попасна, Луганської обл. Там брав участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
3 травня 2022 року під час виконання бойового завдання Сашко трагічно загинув, підірвавшись разом з іншими побратимами на міні.
Колеги згадують Олександра, як ініціативним, компетентним та добросовісним працівником. Він був дуже принциповим у вирішенні службових питань, дослухався до порад колег, завжди комунікабельний та зважений. Приймав лише обмірковані рішення, брав на себе відповідальність складних завдань, відстоював свої погляди, керуючись досвідом та законодавством. У спілкуванні з громадянами завжди вів себе врівноважено, ввічливо та тактовно. На його рахунку – багато професійних виявлень митного законодавства, за результатами яких після конфіскації предметів правопорушення і їх реалізації наповнювався держбюджет.
Будучи добровольцем, Сашко обрав захист нашої держави і не побоявся російських загарбників. Зробивши свій вибір – він став прикладом для інших: вірою в Україну – бути з Україною, виборювати її незалежність та свободу, мирне майбутнє для наступних поколінь. Він віддав своє життя, щоб ми могли працювати і жити.
Спогади жінки – Овчарової Яни Альбертівни – заступниці начальника ВМО м/п «Ужгород-автомобільний».
«Ми з Сашою навчались в один період в Академії митної служби, але ближче познайомились лише після закінчення 2011 року, коли за направленням працевлаштувались у Чопській митниці. Пліч-о-пліч несли службу в одному з підрозділів митного оформлення на митному посту «Ужгород».
Одружились буквально через кілька років. У шлюбі народився син Марк.
Головним життєвим кредом чоловіка було те, що він був максимально чесною, справедливою та порядною Людиною. Так і виховував маленького синочка. У вільний від роботи час Сашко любив дуже рибалити та грати у футбол, цьому навчав Марка. А ще – мріяв про мирне та щасливе майбутнє.
Під час роботи завжди прагнув щось покращити та змінити для підняття авторитету професії митника. Дуже любив свою роботу, поважав митну службу та жив нею.
Одразу ж після повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, чоловік, довго не роздумуючи, пішов добровольцем у 101 ТРО. Пройшов військову підготовку на полігоні, вступив до лав ЗСУ (А7029) і був відправлений на фронт у м.Попасна, що на Луганщині.
Через 2 тижні ми дізнались, що чоловік, виконуючи бойове завдання, разом з іншими побратимами підірвався на ворожій міні, зазнавши важких поранень, не сумісних з життям. 4-річний син залишився напівсиротою..
У нашій пам’яті він закарбувався доброю, щирою людиною, турботливим та люблячим батьком, надійним другом і відданим сином своєї Батьківщини.
Коли вирішив піти на фронт, то казав: «Хто як не ми маємо захищати нашу державу, звільняти її землі від російської навали».
А коли прощався з сім’єю, то вимовив: «Ваш тато повернеться Героєм».
На жаль, до сьогодні рідним та близьким так і не вдалося попрощатись з Сашком та віддати останню шану герою за жертовне служіння в лавах Збройних Сил України (тіло досі на окупованій території).
Але він гідно виконав свій громадянський обов’язок, залишаючись вірним державній присязі та українському народу.
Ми шануємо пам'ять кожного полеглого воїна. Слава всім захисникам та захисницям, щира вдячність добровольцям!
