ЗАПитання та відповіді

Відповідно до пункту 3 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об’єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.12 № 446. Зазначеним порядком визначено, що у випадку, якщо на момент митного оформлення сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома, то декларант або уповноважена ним особа здійснює розрахунок таких сум виходячи з запланованих показників або прогнозних показників баз роялті.

Зазначені положення національного законодавства повністю відповідають положенням пункту с) частини першої статті 8 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Таким чином, відповідно до законодавства України та зазначеної Угоди роялті та ліцензійні платежі за вказаних умов повинні включатись до митної вартості товарів. Слід зазначити, що існують випадки, коли врахувати роялті достатньо складно при імпорті товарів, зокрема, коли сума таких платежів на момент митного оформлення невідома.

Якщо на момент митного оформлення оцінюваних товарів сума роялті та інших ліцензійних платежів невідома, то під час визначення митної вартості оцінюваних товарів декларант або уповноважена ним особа здійснює розрахунок суми роялті та інших ліцензійних платежів з урахуванням:

1)   запланованих показників, які базуються на сумі роялті та інших ліцензійних платежів, сплаченої за ідентичні товари у попередньому періоді, якщо ліцензійним договором або іншим договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності передбачено сплату роялті та інших ліцензійних платежів залежно від отриманого прибутку;

2) прогнозних показників бази роялті та інших ліцензійних платежів, яка використовується для визначення величини роялті та інших ліцензійних платежів відповідно до умов ліцензійного договору або іншого договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Для підтвердження розрахунку та сплати суми роялті та інших ліцензійних платежів, яка включається до ціни, декларант або уповноважена ним особа подає митному органові ліцензійний договір або інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та наявні у нього документи, що підтверджують заявлені числові значення цієї складової частини митної вартості.

Розрахована сума роялті та інших ліцензійних платежів зазначається у декларації митної вартості, яка подається під час митного оформлення оцінюваних товарів.

За результатами фактичної сплати роялті та інших ліцензійних платежів декларант або уповноважена ним особа подає в строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, додаткову декларацію з уточненням митної вартості оцінюваних товарів.

У разі коли фактична сплата роялті та інших ліцензійних платежів здійснюється в строки, що перевищують строки, передбачені частиною другою статті 261 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа здійснює заходи, передбачені статтею 50 Податкового кодексу України. 

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Кодексу, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 64 Кодексу митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, зазначене положення не виключає можливості визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу, яка ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях. 

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом виключно у випадках, якщо встановлено, що заявлено (частина перша статті 55 Кодексу):

- неповні та/або 

- недостовірні відомості про митну вартість, в тому числі 

- невірно визначено митну вартість товарів. 

Слід відмітити, що митна вартість вважається невірно визначеною декларантом, а заявлені відомості - неповними (недостовірними) тільки у таких випадках (частина шоста статті 54 Кодексу):

1) невірно проведений розрахунок митної вартості (наприклад, арифметичні помилки, помилки при переведенні курсу), 

2) неподання основних або додаткових документів чи відсутності у цих документах всіх відомостей щодо складових митної вартості або ціни, 

3) невідповідність обраного методу умовам, визначеним Кодексом (наприклад, наявність однієї з умов неможливості застосування основного методу), 

4) надходження інформації від митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Будь-яке прийняте рішення про коригування митної вартості повинно містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: 

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Всі обов’язкові вимоги щодо заповнення рішення про коригування митної вартості, зокрема графи 33 рішення, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195. 

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) відповідно до частини другої статті 57 Кодексу.

Зазначений метод не використовується у встановлених Кодексом випадках, а саме:

Відповідно до частини першої, другої та четвертої статті 58 метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується у разі, якщо:

1) наявність обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів (частина перша статті 58 Кодексу), за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни наявні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів(частина перша статті 58 Кодексу);

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина перша статті 58 Кодексу);

4) покупець і продавець пов'язані між собою особи та ці відносини вплинули на ціну товарів (частина перша статті 58 Кодексу);

5) використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості (частина друга статті 58 Кодексу)

- не підтверджені документально 

- не визначені кількісно і достовірні 

- відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

6) відсутній продаж на експорт (частина четверта статті 58 Кодексу). 

 Частиною п’ятою статті 54 Кодексу за митним органом, який згідно з чинним законодавством здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, закріплено право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу).

Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на підставі їх здійснює оплату. Вартісна характеристика товару надається в рахунку-фактурі та у рахунку-проформі. 

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) - вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Рахунок проформа, як правило, не містить вимоги щодо обов’язкової сплати та може виписуватися в таких випадках: товар поставляється на безоплатній основі; товар поставляється відповідно до договору, іншого ніж договір купівлі-продажу; за товар повинна бути здійснена попередня оплата тощо.

В залежності від законодавства кожної держави рахунок-фактура, окрім вимог про сплату товару, може виконувати різноманітні функції. Наприклад, в країнах ЄС рахунок-фактура використовується для підтвердження сплати ПДВ та акцизного податку. В загальному випадку, рахунок-фактура це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність. 

Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. 

Згідно загальносвітової практики, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Щодо наявності підпису керівника підприємства на інвойсі інформуємо. Відповідно до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 1983 року «Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» рахунок має місце для підписів та інших видів підтвердження автентичності, коли вони необхідні.

Міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала. 

Разом з тим, якщо положеннями зовнішньоекономічної угоди передбачено, що рахунок-фактура, є невід’ємною частиною угоди, рахунок-фактура повинен бути затверджений згідно з вимогами, які передбачені до затвердження такої угоди.

Таким чином, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред’явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 Кодексу (стаття 255 Кодексу).

Строк, зазначений у частині першій статті 255 Кодексу, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 Кодексу.

Таким чином, у разі подання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів або письмової відмови від їх подання митне оформлення, в тому числі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, приймається в строки передбачені частиною першою статті 255 Кодексу.

Розбіжності в документах – це невідповідність відомостей які містяться в поданих для підтвердження заявленої митної вартості документах.

Якщо документи містять суперечливі, несумісні за змістом дані (невідповідність в заявленому та наявному в документах класифікаційному коді товару, умовах поставки та оплати, кількості товару, артикулах товару, в номерах і датах документів тощо), це розцінюється як наявність розбіжностей в документах. 

Зрозуміло, що перелічити всі можливі випадки, коли документи викликають обґрунтовані сумніви щодо їх автентичності, містять будь-які розбіжності, неможливо. Саме з метою спростування сумнівів, що виникли, підтвердження заявлених відомостей, митний орган вимагає подання додаткових документів. 

Частиною п’ятою статті 54 Кодексу передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Статтею 17 Угоди про застосування статті  VII ГАТТ (далі – Угода), згода на обов’язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Таким чином, і законодавством України, і міжнародним законодавством передбачено право митного органу для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів запитувати додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 52 Кодексу надання (за наявності) додаткових відомостей у разі потреби уточнення інформації є правом декларанта або уповноваженої ним особи.

Таким чином, відповідно до положень Кодексу надання додаткових документів не є обов’язком декларанта або уповноваженої ним особи.  Декларант або уповноважена ним особа має право вибору: надати митному органу запитувані додаткові документи чи відмовитись від їх подання у разі небажання їх подати або їх відсутності. Разом з тим, необхідно враховувати, що відмова від подання додаткових документів позбавляє митний орган можливості переконатися, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні, що присутні всі складові митної вартості, які є обов’язковими при її обчисленні.